Професіоналізм прийнято розглядати в середовищі бізнесу як синонім надійності, вмінням тримати удар і виконувати завдання вчасно і якісно. Ця медаль має зворотний бік. З ним і пропонуємо ознайомитися разом із Jobs.ua, порталом працевлаштування і пошуку роботи.

Перфекціонізм і набута стійкість

Проблема професіоналізму полягає в тому, що саме кваліфіковані спеціалісти частіше за інших пропускають сигнали про необхідність паузи. Робота без відпочинку призводить до виснаження, бо професійні якості — перфекціонізм і набута стійкість — починають працювати проти них.

Так, високі вимоги до себе допомагають зростати професійно, здобувати довіру і брати відповідальність. Але настає мить, коли якості, що допомогли піднятися кар’єрними сходами, починають тягнути вниз. Професіоналізм переходить у перфекціонізм, і тут починаються проблеми: працівник втрачає гнучкість у прийнятті певних рішень.

Види перфекціонізму

Коли мова заходить за перфекціонізм, зазвичай йдеться про два його види. Перший — адаптивний. Це коли високі стандарти допомагають зростати, але й не заважають помічати межі та вчасно зупинятися. Другий — дезадаптивний. Це коли людина постійно відчуває, що вона недостатньо хороша, будь-який результат можна покращити, а відпочинок — це слабкість.

Дезадаптивний вид перфекціонізму тісно пов’язаний з вигоранням і нездатністю вчасно зупинитися, щоб перевести подих. Ось його «симптоми»:

• Надмірна залученість — людина бере на себе більше, ніж може потягнути, бо лише вона «зробить як слід»;
• Страх делегування — передати завдання колезі сприймається як ризик зниження якості, і розцінюється як особистий провал;
• Нездатність визнати межі — будь-яка втома розглядається як слабкість, що долається зусиллям волі.

Розвиваємо нову грань професіоналізму

Рішення полягає не в тому, щоб скасовувати високі стандарти, а в тому, щоб розширити саме поняття професіоналізму. Додаємо до найважливіших софт-скілів уміння вчасно зупинитися, відновитися і повернутися до роботи з новими силами. Це не менш важлива компетенція, аніж уміння грамотно керувати проєктом чи людьми. І її теж можна розвивати.

Ось кілька кроків, які допоможуть розвинути навичку:

• Легалізуйте паузу. Зробіть відпочинок не слабкістю, а частиною сталого робочого процесу. Запровадьте звичку обговорювати на зустрічах не лише досягнення команди, а й те, як підлеглі відновлюють ресурси. Питання «хто як відпочив?» — уже маленький крок до нормалізації паузи;
• Навчіться розпізнавати сигнали. Короткі сесії на зустрічах, де працівники вчитимуться відрізняти робочу втому від виснаження — аж ніяк не зайвий крок. Підготуйте чек-листи фізичних і когнітивних симптомів перевантаження, щоб команда знала, коли настане пора сповільнитися для відновлення сил;
• Створюйте захисні «екрани». Запровадьте прості правила здорового ворк-балансу: не писати листи після восьмої вечора, не призначати зустрічі без перерв між ними, планувати дні цифрового детоксу. Це не «слабкість працівника», це захист ресурсу всієї команди;
• Перегляньте критерії успіху. Оцінювати людей не лише за критерієм, як вони витягують проєкти, а й за тим, як їм вдається утримувати певний темп роботи. Вчіться розпізнавати ризики перевантаження, щоб уберегти від вигорання себе й команду.

Як бачимо, професіоналізм без міри перестає бути ресурсом і стає загрозою. А перфекціонізм і набута стійкість — якості, які допомогли досягти висот — певної миті починають працювати проти свого власника. Уміння вчасно зупинитися потребує не меншої зрілості, ніж уміння тримати удар. І цьому навику варто вчитися так само усвідомлено, як і всім іншим важливим софт-скілам.