Відчуття провини — одне з найнеприємніших відчуттів. Водночас багато людей потрапляють в цю пастку, що негативно впливає на кар’єру. Розглянемо разом з Jobs.ua найпоширеніші кар’єрні проблеми, які виникають з різних причин.

Не підвищують

Є компанії, у яких підвищення як такі відсутні — можливі лише горизонтальні переміщення. Це цілком нормально, і працівники можуть роками працювати в таких компаніях, адже розвиток відбувається через набуття компетенцій: фахівець удосконалює свої навички, глибше занурюється в робочі процеси та накопичує знання.

Але є люди, яких не підвищують у компаніях з чітко визначеною вертикаллю росту. Перша думка, яка виникає: «Зі мною щось не так». І це цілком логічна думка, бо причина справді може бути у вас:

• ви не заявляєте про своє бажання професійно зростати;
• ви не демонструєте компетенцій, необхідних для вищої посади (лідерські якості, організаторські здібності, вміння розв’язувати конфлікти тощо);
• ви не цікавитеся бізнесом і тим, як працює компанія;
• ви не озвучуєте фінансових очікувань.

Я працюю більше за всіх

Передусім варто зрозуміти, чому ви приділяєте роботі так багато часу. Ви просто не встигаєте? Чи ви перфекціоніст? Чи робота стала легальним і соціально схваленим способом втекти від життєвих проблем? Жоден з цих варіантів не пов’язаний ні з роботодавцем, ні з рівнем зарплати.

Впізнали себе в цій ситуації? Зупиніться. Йдеться не лише про те, що на роботу витрачається наше єдине життя і безцінний час, а й здоров’я. Постійні понаднормові години та сидячий спосіб життя неминуче призводять до проблем зі здоров’ям. А працівник із серйозними проблемами зі здоров’ям рано чи пізно стає менш затребуваним на ринку праці.

Мене ніхто не розуміє

Такі працівники зазвичай мають власну думку щодо роботи всієї компанії. Вони аналізують, критикують, пропонують реформи для всього, що потрапляє в поле зору.

Якщо ви впізнали себе, варто зупинитися з двох причин. По-перше, неможливо однаково добре розбиратися в усьому, тому багато ваших пропозицій виявляться поверхневими. По-друге, людям не подобається, коли хтось втручається в їхню роботу і намагається її переробити.

Подібна поведінка є способом самоствердитися, бажанням відчути власну значущість і потрібність. І, як правило, її причини лежать далеко за межами роботи.

Я знаю краще

Такий працівник не сприймає зворотного зв’язку — ні від колег, ні від керівництва. Він уникає обговорення робочих завдань, а будь-яка спроба поговорити про помилки викликає негативну реакцію. Найчастіше за такою поведінкою стоїть невротична особистість, вихована на культі шкільних оцінок, перемог в олімпіадах та інших досягнень минулого.

Якщо ви впізнали себе, спробуйте зрозуміти, чому так болісно реагуєте на зауваження й обговорення. Сприймайте фідбек не як оцінку вашої особистості, а як діалог щодо конкретного завдання чи робочої ситуації.

Помилки становлять невід’ємну частину роботи й накопичення досвіду. Без них неможливо навчитися працювати добре чи досягати справжньої майстерності. Якісний результат завжди пов’язаний з ризиком, експериментами, а отже — і з помилками.

Я все зроблю сам

Людина-одинак на роботі не довіряє іншим, не делегує завдання і не вміє працювати в команді. Вона може працювати абияк або блискуче, але завжди намагається робити все самостійно.

Причини бувають різними: від сором’язливості чи страхів до патологічної недовіри та прагнення все перевіряти особисто. Одинак воліє зробити все самотужки, ніж витрачати час на пояснення.

У невеликій компанії такі працівники ще можуть будувати кар’єру й здобувати авторитет серед колег («розумний, але трошки тойво»). Проте у великих командах шансів майже немає. Одна людина не здатна виконувати всі ролі в проєкті одночасно.

Працювати з такими людьми надзвичайно складно. Саме вони найчастіше потрапляють у кар’єрний глухий кут і не можуть з нього вибратися. І не дивно — команда відштовхує тих, хто не готовий співпрацювати й брати спільну відповідальність.

Підсумуємо

За свою кар’єру відповідаємо насамперед ми самі. Інші люди — лише помічники або перешкоди на цьому шляху, яких ми можемо або щиро цінувати, або навчитися обходити.

Безумовно, у будь-якій сфері — державній чи приватній — зустрічаються найрізноманітніші колеги: хтось діє виключно у власних інтересах, а хтось завжди готовий підтримати. Завдання кожного — впоратися з обставинами чи вчасно змінити середовище, щоб рухатися туди, де можна реалізувати свої професійні цілі.