Іноді рішення найняти родича здається дуже очевидним і правильним. Це ж своя людина, якій довіряєш, і яка не піде до конкурентів. Але саме це рішення часто призводить до двох втрат одразу: втрати результату і стосунків.

Розгляньмо разом з Jobs.ua плюси й мінуси такого рішення.

Плюс 1: фінансова інформація залишається в родині

Реальні цифри бізнесу — прибуток і витрати, неофіційні схеми, якщо вони є, — це не те, чим хочеться ділитися зі сторонніми людьми. А от родич — зовсім інша справа. Особливо це стосується малого і середнього бізнесу, де фінансова прозорість часто є вибірковою.

Звідси й беруться витоки цього рішення — взяти родича в компанію на посаду бухгалтера, фіндиректора, операційного керівника. З першого погляду такий крок видається оптимальним, бо інформація залишиться в сімейному колі. Таке рішення справді можна вважати раціональним, якщо родич є компетентною людиною. А якщо ні?

Плюс 2: родич працює добре… інколи

Якщо ваш родич сам по собі відповідальний і компетентний, він працюватиме так, ніби це його власний бізнес. Без постійних нагадувань, без потреби контролювати його дії. Він і після роботи затримається, якщо виникне потреба, і за результат переживатиме, й відповідальність розділить. Золота людина, одним словом.

Але в тому й річ, що таке трапляється рідко. Адже тут мають збігтися одразу два чинники: особисті якості та професійна компетентність. Такі люди ефективні на будь-якому місці роботи — чи це ваша компанія, чи конкуренти, без різниці. Але зустрічаються вони нечасто.

Мінус 1: недостатня кваліфікація

Найпоширенішим і найдорожчим є ось такий сценарій.

Ви берете родича, наприклад, на фінансову посаду, а він, м’яко кажучи, не тямить у своїх безпосередніх робочих обов’язках. Результат передбачуваний: безлад в обліку, відсутність звітності, цифри не сходяться. Ви нервуєте, родич ображається, а напруга між вами накопичується. Межа між робочою розмовою та сімейним конфліктом стирається.

Рано чи пізно його недостатня кваліфікація призведе до ще серйозніших наслідків — фінансових збитків.

Мінус 2: безвідповідальність

Це дещо інша історія, хоч і багато в чому схожа на попередню. Посада нескладна — офіс-менеджер, секретар, водій, комірник. Родичеві потрібна робота, і ви допомагаєте. Спочатку людина старається, адже вдячна за можливість, але згодом… звикає.

І в цьому нема нічого дивного. Це звичайна людська психологія — ваш родич адаптувався до середовища і потрапив у зону комфорту. І ось минає півроку-рік, і ви з подивом зауважуєте, що він безвідповідально ставиться до обов’язків, але зарплату йому треба підвищувати регулярно. Бо ж йому пообіцяв ваш дядько, кум, брат чи сват.

Неважко здогадатися, що в такому мисленні сімейний бізнес і KPI — поняття несумісні.

Мінус 3: кар’єрне зростання сильних співробітників блокується

У невеликих компаніях (25–30 працівників) нерідко складається ситуація, коли всі керівні посади зайняті родичами директора. І звичайний співробітник, навіть дуже здібний, бачить: рости тут нікуди. Стеля тут не скляна — вона сімейна.

Компетентні люди з таких компаній ідуть. Іноді самі, іноді через інтриги. У будь-якому разі компанія втрачає саме тих, кого втрачати не можна.

Мінус 4: управлінський параліч

Він виникає тоді, коли родич перестає виконувати робочі обов’язки, а ви це добре бачите. Гаразд, бачите, але що далі? Позбавите премії чи заберете надбавку? Образиться. Звільните? Ага, спробуйте, якщо засумували за сімейними скандалами.

Типова ситуація: власник навмисно не перевіряє роботу родича, щоб не створювати причин для конфлікту. Не вимагає звітів і заплющує очі на очевидні провали, аби не зіпсувати стосунки. У підсумку страждає і бізнес — через відсутність контролю, і стосунки — через накопичене роздратування та розчарування.

То як діяти в такій ситуації? У наступній статті поговоримо про те, що робити на практиці, якщо ви все-таки вирішили взяти родича на роботу.