Діти, не навчені здоровому ставленню до праці, виростають дорослими, які не вміють отримувати задоволення від власної праці. Це обертається чималими проблемами в їхньому житті, бо праця — не каторга, не примус і не насилля над особистістю, як сприймають її люди, які не люблять працювати. Ділимося з вами рекомендаціями, як виховати в дітях працелюбність, бо це одна з найкращих речей, що можуть передати батьки своїм нащадкам.

Чому це важливо?

Працьовитість, як і схильність до праці, не дається нам від природи. Ці якості прищеплюються дітям з дитинства. Або не прищеплюються, і тоді через 15-20 років ми отримуємо спершу підлітка, а згодом і дорослого, який не вміє працювати і, що гірше, не цінує чужу працю. Здається, дурничка, але діти, допомагаючи батькам, розвивають у собі такі важливі риси, як відповідальність, самостійність і впевненість у власних силах.

То як привчати дітей до праці на кухні, у власній кімнаті, допомоги батькам на дачі і самостійними покупками в магазині?

Кухня — серце кожного дому

Ви знали, що діти вже можуть допомагати батькам з півторарічного віку? Не всі, звісно, хтось спроможний робити це пізніше, а хтось — навіть ще раніше. Так чи інакше, ми не говоримо про прибирання кухні чи готування їжі — доручені дітям завдання мають корелювати з їхнім віком.

Чим малюк може допомогти на кухні? Ось що дитина до трьох років може робити: розкласти кухонне начиння в шухляди, покласти на місце свій посуд чи навіть каструлю, щось подати вам. А трирічні діти без особливих труднощів помиють посуд, якщо показати їм, як це робиться. Звичайно, деякі батьки переживатимуть, щоб діти не порізалися, побивши тарілку, але син чи донька вже в змозі як мінімум вимити свій дитячий посуд за собою.

Пояснюйте дітям, чому треба тримати чистоту на кухні. Тренуйте в собі скіл сторітелера, зацікавлюйте дітей придуманими історіями: як Тарілочка вирішила помитися під Гарячою Водичкою, щоб стати чистенькою і блискучою, а Варенички пішли в садок за вишнями, щоб нагодувати діток смачною їжею.

Діти не робитимуть щось з примусу, розпорядження у формі «подай-тримай-принеси» їм не цікаві, вони відбиватимуть у них бажання трудитися. Не лінуйтеся пояснювати, навіщо потрібна та чи інша річ, ви й самі при цьому добре відволічетеся від своїх повсякденних думок.

Що ще можуть робити діти на кухні? Вони залюбки сервірують разом з вами стіл чи помиють продукти, якщо ви подасте це в ігровій формі. Розучуйте з ними дитячі пісеньки, щоб домашня робота виконувалася в доброму гуморі. Минуть роки і десятиліття, і батьківські уроки не минуть даремно: ваші діти теж таким способом привчатимуть вже власних дітей до щоденної праці.

«Причепурився вранці — причепури свою планету»

Ці слова промовляє Маленький Принц у славнозвісному творі Екзюпері. Планетою дитини є її сім’я, а також дитяча кімната. Привчання до порядку і прибирання домашнього простору для багатьох батьків обертається справжнім щоденним кошмаром. Здатність дітей генерувати безлад у власній кімнаті вражає, чи не так? Як пояснити маленькій дитині, що порядок у житті і голові починається з порядку в кімнаті, застеленого ліжка і прибраних на ніч іграшок?

Напряму маленькій дитині цих речей ще не поясниш. Ці речі проговорите з ними пізніше, коли вони підростуть. А поки що допоможіть дво- чи трирічному малюку зібрати іграшки після завершення гри. Проговорюйте ці речі вголос: «Ми завершили, тепер давай поскладаємо іграшки і підемо на прогулянку». Такий підхід має сенс, бо він завершує одну справу і тільки потім розпочинає іншу. Коли дитина звикне до цього ритуалу, далі вона самотужки прибиратиме іграшки.

Важливо, щоб діти бачили, в якому настрої і з яким завзяттям батьки виконують домашню роботу. Будь-який настрій заразливий, тож дитині самій хотітиметься застелити ліжко чи прибрати в шафу випрані речі, якщо вони бачать, що батькам ця робота більше в радість, аніж каторга. Тільки такий підхід дає гарантію, що з віком син чи донька без проблем і пропилососять, і наведуть лад на столі і полицях, витруть пил чи піділлють квіти.

А що ж на дачі?

Завважте, що невміння чи небажання привчати дитину до праці призведе до того, що вже п’ятирічна дитина сприйматиме прохання батьків як покарання. Безперечно, допомога малюків умовна, бо доведеться не спускати з них око, щоб ті не поранилися чи не вдарились. Але іншого шляху немає, якщо прагнете привчити сина й доньку до дисципліни і відповідальності.

Дача — ідеальний варіант, щоб прищепити дітям любов до природи і турботу про рослин. Маленькі діти залюбки займуться поливом, лиш придбайте їм простеньку невелику лійку. Мине ще рік-два, і ваші помічники вже охоче збиратимуть полуницю й інші ягоди. А старший дошкільний вік з вашої легкої подачі позначиться опануванням садового реманенту. Звичайно, під пильним наглядом дорослого.

І, нарешті, магазин

Відвідування магазину з маленькими дітьми — ще той квест. Про це знає кожен тато і мама. Спробуйте полегшити собі завдання, і ось яким чином. Проговорюйте з малюками, які продукти купуєте, чому саме ці продукти, що в них корисного. Давайте можливість обирати дітям сік, солодкий сирок чи булочку. Привчайте дитину самій класти продукти у візок і навіть самостійно керувати ним.

З дорослішанням малюка розповідайте, які продукти і в якому відділі розташовані. Так ви сформуєте уявлення в дітей про різні категорії продуктів. Хороша практика — придбати дитині невелику екосумку, щоб вона могла нести з магазину продукти «як дорослий». А щоб не переживати за цілісність покупки, доручіть дитині продукти, які вона не розіб’є і не пошкодить (хліб, сік, упаковка сосисок). Найважливіше тут — сам факт того, що дитина нестиме їх самостійно.

Обов’язково навчіть дитину перевіряти термін придатності. Зверніть їхню увагу на те, що терміни зберігання різних продуктів відрізняються: є продукти, які швидко псуються — наприклад, молочна продукція, — а є ті, що зберігатимуться роками.

Привчайте дитину до відвідування магазину з невеликих завдань. Приміром, на прогулянці дозвольте їй зайти в магазин за водою чи соком, а самі почекайте поруч. Проговоріть з нею дії, які вона виконуватиме в магазині. Так, це все потребує часу і зусиль з вашого боку, але як інакше привчити дитину до самостійності?