Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєннi нового виробництва (продукцiї)

Час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).

Про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпечна для життя чи здоров'я працiвника або для людей, якi його оточують, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.

Час простою з вини працiвника не оплачується.

На перiод освоєння нового виробництва (продукцiї) власник або уповноважений ним орган може провадити робiтникам доплату до попереднього середнього заробiтку на строк не бiльш як шiсть мiсяцiв.