Японія століттями була закритою для європейців країною. Ізоляція від усього світу зробила японців унікальними у багатьох відношеннях. Їхня культура і ставлення до життя дивують і захоплюють європейців, які приїжджають в країну сонця працювати чи вести власний бізнес. Портал з працевлаштування Jobs.ua пропонує вам розібратися у такому цікавому питанні, як співвідноситься ментальність японців з веденням бізнесу, і чому для них стабільність важливіша прибутку.
Ні для кого не секрет, що японці дуже шанують власні традиції. Звісно, так можуть сказати жителі фактично усіх країн світу, що вони люблять і шанують національні традиції, але у японців це відбувається не лише на словах, а й на ділі. Пошукайте ще одну таку країну в світі, яка б могла похвалитися такою кількістю компаній, вік яких налічує понад сотню років: у Японії станом на 2019 рік було зареєстровано більш ніж 33 тис. компаній, які проіснували мінімум одне століття.
В японців навіть існує спеціальний термін для позначення цього явища, шинісе, що означає давно створений бізнес. Можливо, ви здивуєтесь, але саме Японія може похвалитися найстарішим у світі готелем, який заснували ще в 705 році («Нісіяма Онсен Кеюнкан», префектура Яманасі). Уявити тільки: більш ніж тисяча триста років уже існує цей готель! А старовинна кондитерська «Ішімондзія васуке» в Кіото продає солодощі з 1000 року. Можете навести такі приклади з європейських країн?
Але як ці заклади могли так довго проіснувати? Як було вже сказано вище, японці з великим трепетом ставляться до своїх традицій, і однією з таких важливих традицій можна назвати передачу бізнесу з покоління в покоління. Приміром, Юсуке Цуен, власник найстарішого чайного дому Японії «Tsuen Tea», який існує ще з 1160-го року, переконаний, що він за жодних умов не зміг би відмовитися від ведення сімейного бізнесу. Ще в дитинстві він знав, що з часом очолить сімейний бізнес. Одним із успіхів майже тисячолітнього існування чайного бізнесу своєї сім’ї він називає той факт, що його предки завжди зосереджувалися на якості чаю, і не гналися при цьому за прибутками. Стабільність важливіша прибутку, а якість – ключова ознака будь-якої стабільності.
До речі, про якість. Коли ми згадуємо про японську техніку, машини, обладнання чи інструменти, на думку одразу спадає таке чудове слово, як якість. Або омотенасі, як самі японці позначають якісний сервіс. Це слово особливо доречно застосовувати, коли йдеться про традиційні японські готелі, в яких до відвідувачів ставляться так само, як до членів родини. Можете уявити собі подібне ставлення до клієнтів деінде?
Звичайно, традиції – це така річ, яка іноді може стати перешкодою на шляху до інновацій. Та й до невдач у Японії ставляться радше негативно, ніж розцінюють це як отримання цінного досвіду. Тому до створення нової компанії ваші друзі та знайомі, якби ви проживали у Японії і вирішили б відкрити нову справу, поставилися б радше із недовірою та скепсисом.
І все ж велика повага до традицій і обережне ставлення до інновацій не завадили Японії ввійти в число найбільш розвинутих країн світу. Але чого тут дивуватися? Дбайливе ставлення до обмеженої кількості ресурсів, надзвичайна працьовитість і велика увага до якості продукту чи послуг – з таким відношенням до життя та бізнесу було б складно пасти задніх, погоджуєтесь?
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?