Для кожного з нас – це доволі непросте питання. Якими повинні бути взаємини формату «роботодавець – найманий працівник»? Роботодавець завжди має рацію чи все-таки він повинен неухильно дотримуватися даних перед працівниками зобов’язань, а їхні порушення повинен компенсувати згідно прописаних у трудовому договорі пунктів?

Портал Jobs.ua провів опитування, у якому поцікавився думкою відвідувачів сайту про формат взаємин «роботодавець – найманий працівник». Тобто – як ви бачите ці взаємини, чи повинна котрась із сторін диктувати свої вимоги іншій стороні. Що ж відповіли люди, які взяли участь в опитуванні?

Що втішає, абсолютна більшість респондентів (89%) відреагували на варіант відповіді, що такий формат взаємин – це «партнерство, в якому кожна сторона має свої зобов’язання». Такі взаємини можна назвати партнерськими, чи не так? Адже кожна сторона має свої права і обов’язки. Роботодавець у наш час – уже не той стереотипний будівничий «світлого майбутнього», який підкорюється вказівкам партії і вимагає тотальної покори від своїх підлеглих («слово начальства – закон», «начальство як скаже – так і буде», «начальник завжди прави́й, а підлеглий – дурень» і т.д.). Погодьтеся, такий стиль керівництва – не надто ефективний, хоча і він, заради справедливості, теж може приносити свої плоди.

Хоча такої думки притримується практично десята частина опитаних (9%), які вважають, що у взаєминах «роботодавець – найманий працівник» саме роботодавець та «сторона, яка диктує свої вимоги». І зовсім мізерний відсоток опитаних (1%) переконані, що саме найманий працівник повинен диктувати свої правила.

Що ж, результати опитування тішать. Але давайте уявимо, що дане опитування пройшли виключно роботодавці. Як думаєте, результат був би іншим? Безумовно, що так. Відповідь «роботодавець диктує свої вимоги» отримала б значно більше уваги. Але це лише припущення. Хоча, на жаль, ситуація в Україні залишається такою, що доволі часто саме роботодавець диктує свої вимоги. Аргумент «Щось не подобається? Он вихід!» ефективно спрацьовує в суперечках між підлеглим та роботодавцем. Люди бояться втратити роботу – особливо у наш час, тому воліють миритися з таким становищем.

Хтозна, чи буде модель партнерства зберігатися в глобальному масштабі, адже Китай довів усьому світу, що його автократична модель правління не стає на заваді приголомшливим економічним досягненням. Такий спосіб правління і взаємин між керівництвом та підлеглими – тобто жорстке управління (нагадуємо, всього лиш 1% віддали голоси за цей варіант) – приваблює чимало країн, адже вони на власні очі спостерігають, що можна досягати значного науково-економічного поступу, не надто витрачаючись на демократію і права людини.

Що ж, маємо надію, що така модель керівництва ніколи не приживеться в Україні. Кожен працівник повинен почуватися впевненим у тому, що роботодавець буде ставитися до нього з гідністю. Зрештою, що й повинно бути властиве кожній цивілізованій людині.