Хтось відпочиває цього літа, хтось працює, але липень і серпень – безумовно, найкращий час для відпустки. Для тих, хто любить провести час у відпустці з хорошою книгою, Jobs.ua підібрали найкращі книги сучасних фантастів, які здивують вас і шокують, і відправлять в подорож можливими сценаріями розвитку людства. Адже фантасти, як ніхто інший, вміють передбачати майбутнє, опираючись на наукові відкриття свого часу. Тож далі ми поговоримо про романи Лю Цисіня і Піттера Воттса, які давно здобули прихильність в англомовному світі, а українською були перекладені тільки недавно.

Дещо про авторів

Китаєць Лю Цисінь і канадець Пітер Воттс працюють в жанрі так званої жорсткої наукової фантастики. Це означає, що в їхніх книгах позаземні істоти не будуть бавитися з нами, землянами, щоб передати високі знання чи технології. А навіщо це робити, питається? Хіба Всесвіт – це не темний ліс, в якому кожна інопланетна цивілізація – немов самотній мисливець, який кожен звук і шурхіт в нічній темряві сприймає як загрозу собі? Хтозна, що ховається за шурхотом листя в пітьмі – подих вітру чи скрадливі рухи тигра.

І дійсно, звідки ми можемо знати, що вони – тобто інопланетні цивілізації, якщо вони існують – насправді хочуть нам добра? І взагалі, їм відомі такі поняття, як «добро», «ласка», «милосердя»? Чи їхня ціль банальна до неможливості – гра на випередження і тотальне знищення ймовірного суперника, щоб привласнити собі його територію і ресурси?

Як намагаються показати в своїх творах Цисінь і Воттс, Всесвіт – не те місце, де можна розслабитися і розраховувати на те, що інші створіння виявляться до нас прихильними. Хто так міркує, той так само приречений, як ті первісні люди, які за шумом листя не могли розпізнати хижаків, які вийшли на полювання.

Лю Цисінь, «Проблема трьох тіл»

Лю Цисінь – найвідоміший фантаст з Піднебесної. Його роман «Проблема трьох тіл» (або «Три тіла») відкриває знамениту трилогію «Пам’ять про минуле Землі». Перекладений українською кілька років тому, цей роман китайського автора викликав справжній фурор серед українських любителів фантастики. То чим бере у полон цей роман?

Складна сюжетна лінія та описані автором події, які сягають часів китайської Культурної революції (Мао Цзедун і репресії проти інтелігенції), просунуті технології трисоляріан, наука яких крокує далеко попереду земної, розкол серед людей, адже одні люди прагнуть захистити рідну планету від вторгнення інопланетян, в той час як інша частина людей вважає, що нашу цивілізацію потрібно знищити, оскільки вона не несе нічого хорошого цій планеті. В непрості умови помістив автор своїх героїв, чи не так?

Роман тримає в напрузі до останньої сторінки. Естафету перехоплює друга частина «Темний ліс», а третя частина трилогії – «Смерть безсмертна» – ще тільки перекладається українською.

Лю Цисінь, «Темний ліс»

Жорсткість і безкомпромісність протистояння двох цивілізацій у всій її холодній бездушній красі. Хто перший схопив їжу зі столу, той і ситий. А хто не встиг – нехай голодує. Емпатія корисна тільки всередині певного виду, а виявляти її по відношенню до позаземних створінь, відмінних навіть за способом мислення (так зване «прозоре мислення» трисоляріан – що це таке, спойлерити не будемо) – фактично означає приписати собі смертний вирок. Бо тут вступає в дію його величність Нескінченний ланцюжок підозр («а що, як вони думають, що ми думаємо, що вони думають, що ми хочемо їх знищити…»), який можна продовжувати до безкінечності. Ніколи не вгадаєш, що на думці в створінь, які розвивалися та еволюціонували в світі, геть відмінного від нашого.

В «Темному лісі» автор розглядає низку проблем, пов’язаних з новою для землян дисципліною: космічною соціологією. Її аксіоми прості і зрозумілі, але за ними ховаються тисячі років еволюції і терабайти людських знань: а) Аксіома перша – виживання є основною потребою цивілізації; б) Аксіома друга – цивілізація зростає і розширюється, але обсяг речовини у Всесвіті залишається незмінним.

Друга частина знаменитої трилогії Цисіня чудово ілюструє тезу про Всесвіт як темний ліс. Забудьте про жалість чи емпатію – навпаки, знищення нашої цивілізації іншою космічною расою може трактуватися як найвищий вияв поваги, адже їхнє прагнення знищити нас означає, що вони сприймають нас як серйозного суперника. А навіщо залишати в живих серйозного суперника, технології якого стрімко розвиваються, а феноменальний прорив у фундаментальних дисциплінах може відбутися в будь-який момент?

І це не єдині відкриття, якими Лю Цисінь здивує своїх шанувальників. «Темний ліс» пропонує читачам динамічний сюжет, несподівані сюжетні повороти і ефектну кінцівку, яка елегантною аркою єднається з початком роману – а це найвищий пілотаж і демонстрація справжньої письменницької майстерності, яку Лю Цисінь опанував в повній мірі (а це ми навіть про проект «Відвернених до Стіни» не говорили. І не будемо говорити, бо їхню історію краще прочитати).

Пітер Воттс, «Сліпобачення» та «Ехопраксія»

Проблему контакту з інопланетною цивілізацією ґрунтовно досліджує Пітер Воттс у романах «Сліпобачення» та «Ехопраксія». Що, якщо люди не зможуть встановити контакт з позаземною цивілізацією хоча б тому, що ми відрізняємося від них, як троянда, приміром, відрізняється від мурахи? Як бути в такому випадку? Як порозумітися з іншою формою життя і, взагалі, це можливо?

Пітер Воттс, як і Лю Цисінь, піднімає в своїй творчості багато важливих і непростих питань. Цікаво читати його виважені роздуми і аргументи, адже вони опираються на праці відомих науковців, справжніх фахівців у своїй галузі.

Чому сліпобачення? Бо прибульці використовують баги нашої свідомості, щоб обманювати органи чуття землян і, відповідно, їхнє світосприйняття. Письменник міркує над непростими питаннями: що є свобода волі? Що є свідомість і розум? Що є релігія і що є Бог? Чи втрачає свою людську ідентичність постлюдина, під зав’язку нашпигована імплантантами і всеможливими апґрейдами?

Вампіри. Це особлива фішка Пітера Воттса, якою він дуже пишається. В його версії майбутнього постлюди повертають з небуття давно загиблу супер расу вампірів, які хоч і полювали завжди на людей, але також значно переважали людей інтелектом.

Цікаво читати, як Воттс підводить під сам факт існування вампірів серйозну наукову базу. Воттс за освітою – морський біолог, тому читати про морфологію прибульців, постлюдей чи вампірів – це окреме задоволення. Але місцями дуже непросто, хоча для любителів науки і технологій – це окремий вид задоволення.

Взявши романи цих авторів у відпустку, ви точно не занудьгуєте. Творчість Лю Цисіня і Пітера Воттса – це не тільки шокуючі відкриття та несподівані інсайти; вони складуть вам чудову компанію в дорозі чи в готельному номері, коли за вікном випаде дощовий день.