«Мама казала, що дива трапляються щодня. Не всі з цим згодні, але це так», Том Хенкс, «Форрест Гамп».
Ця фраза з геніального фільму визнана однією з культових, та такою, що має більшу популярність, аніж відома «Біжи, Форрест, біжи!». Й саме цією фразою, промовленою Томом Хенксом у кінострічці «Форрест Гамп» можна описати життя й самого актора. Проте, не зважаючи на певну вдачу, успіх Хенкса став можливим завдяки незламній вірі актора в себе та високому рівню власної працездатності.
Томас Джеффрі Хенкс народився 9 липня 1956 року в містечку Конкорд у теплому штаті Каліфорнія у якості третьої дитини в незаможній родині кухара та офіціантки. Дитинство майбутнього національного героя Америки було не з самих простих та вже мало обумовити песимістичний настрій людині на все життя.
У віці п'яти років, Том зіткнувся з дорослим життям у вигляді розлучення його батьків. За рішенням суду, Хенкс, разом з братом та сестрою залишився жити з батьком. Останній, виявився, можливо й непоганою, але доволі «банальною» щодо поглядів на життя, недолугою людиною, та не бачив іншого шляху для своїх дітей, аніж якомога швидше влаштувати їх на будь-яку роботу.
З мамою, малий Хенкс бачився, хіба що по святах, а завдяки частим переїздам з одного місця на інше, в нього навіть не було можливості знайти постійних друзів. Зі слів актора, в нього «у цілому було 3 матері, 4 батька» та він встиг змінити « 5 шкіл й 10 будинків» у яких мешкав з родиною.
Проте, саме таким суворим обставинам, актор завдячений власною «стійкістю» до негараздів. Попри наполягання батька та існуючої потреби у грошах, він прагнув до кар’єри актора, бо любив смішити людей і виступати на публіці вже з малку. Том каже, що хоча його шлях по життю й «не був вкритий трояндами», він просто завжди знав, чим буде займатися в житті. Почавши з гри у шкільних спектаклях, Хенкс після випускних екзаменів вступив на акторський факультет Каліфорнійського університету.
Навчання довелося перервати, коли Томом зацікавилися та запросили до трупи міського театру Клівленду. Починаючий актор, вирішив, що практика є ідеєю, що гарніше за продовження навчання й погодився. Проте, життя має звичку вносити власні корективи, й вже у 80-х роках, для 21-річного Хенкса наступає новий час випробувань: актор намагається будувати кар'єру в Нью-Йорку та насправді, в реальності, лише перебивається надходженням державної допомоги з безробіття, маючи за плечима власну родину з дворічним сином.
Не звертаючи з обраного шляху, Хенкс зміг вистояти та через довжелезні три роки страждань, після вдалих ролей у парі телевізійних серіалів, він отримує роль у кіно.
Вже через дев’ять років, том Хенкс став відомим актором та успішним головою родини із двома синами. Відмінно зіграна роль, вмираючого від СНІДу гомосексуаліста у фільмі «Філадельфія» приносить Хенксу першу премію «Оскар».
Але Том відчував, що це не є межею досягнень й у віці 38 років, він з’явився на екранах у ролі Форреста Гампа в однойменному фільмі. Картина стала справжньою сенсацією а актор отримав не лише своїх «Оскарів» а й звання національного героя Америки. Наступні ролі лише зміцніли його успіх в 1996-му, Хенкс дебютував як режисер та сценарист.
У 2020-му році, актор разом із дружиною, під час зйомок в Австралії, заразилися на коронавірус COVID-19. Після трьох тижнів важкого лікування, віра та впевненість у власних силах. знову помогла Тому та його родині здолати перешкоди та недугу.
Й поки фрази з «Форреста Гампа» повторює увесь світ, Том продовжує запевняти усіх в тому, «що дива дійсно трапляються». Головне вірити в них, у власну спроможність та вперто йти до цілі, що маєшь.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?