В цілому світі не знайдеться людини, яка би не змогла пригадати актора, який зіграв у таких кінострічках, як «Рембо: Перша кров» та «Роккі».
Ось зараз й ви одразу зрозуміли про кого йдеться мова. Так, сьогодні подивимося на те, як складався шлях до мети цього американця італійського походження, Сильвестра Сталлоне – наразі відомого кіноактора, режисера та продюсера, суцільне втілення справжнього патріоту своєї країни.
Сильвестр Сталлоне народився 6 липня 1946 року у Нью-Йорку в родині нікому не відомого італійського емігранта. Ще лише намагаючись «увійти» у цей світ, Сталлоне зіткнувся з першою серйозною проблемою. Пологи були надто тривалими та складними й немовля отримало часткове пошкодження нервових закінчень обличчя, що привело до паралічу частини щоки, губ та язика майбутнього актора.
Уявляєте? Зазираючи наперед, треба сказати, що у юнацькому віці, незважаючи на те, що він серйозно комплексує завдяки невиразній мові, кривій усмішці та «вічно печальному виразу очей», Сильвестр, все ж таки наважився мріяти про акторську кар’єру, у подальшому, зробивши всі власні вади зовнішності своєю неповторною «візитною карткою».
Сильвестр Сталлоне мріяв стати актором, просто марив цим. Не бачивши нічого іншого, гідного його уваги навколо себе, Сталлоне пройшов чимало кіноспроб, об’їхав майже усі відомі студії країни та зустрічався із багатьма режисерами. Проте, все що Сильвестр зумів отримати, це декілька непомітних ролей у масовках та, роботу в одному з фільмів, що підпадають під категорію «дуже доросле кіно», на яку погодився бо не мав інших засобів прогодувати себе.
Не маючи ані акторської освіти, ані акторського досвіду, розмовляючи з помітним акцентом та не зовсім виразно, із страшнуватим виразом напівпаралізованого обличчя, Сталлоне раз за разом програвав кастинги на користь шукачів-конкурентів, але продовжував мріяти та вірити.
Він намагався будувати «життя, як в усіх» - одружився та час від часу ставав до тимчасової роботи, бо не міг знайти постійну, оскільки вперто залишав час для відвідання нових кастингів у кіно.
Але родинне щастя тривало недовго, й дружина пішла від Сталлоне, не витримавши скрутного становища та зневірившись у можливостях Сильвестра зіграти у справжньому кіно. Через деякий час, Сталлоне отримав інший удар долі: йому довелося продати улюбленого собаку. Бо він просто не маг змоги прогодувати пса.
Щоб не замерзнути у порожній, самотній квартирі із відключеним за борги опаленням, Сильвестр Сталлоне часто взимку відвідував бібліотеки, де багато читав. Це дало свої плоди, й одного разу під час вбивання часу під трансляцію боксерського бою, Сильвестр раптом та майже миттєво придумав в голові сценарій фільму, в якому сподівався грати головну роль.
Але й з ретельно прописаним сценарієм фільму «Роккі», зустрічі з режисерами та продюсерами виявлялися раз за разом марними. Єдина сума, що була запропонована за такий сценарій складала смішні …15 000 доларів, проте, Сильвестр мав свою ціну – наполягав на головній ролі у стрічці.
З нього посміялися та відмовили але згодом зателефонували знову, та збільшили заробіток до… 100 000 доларів США! Багато хто, пережив те, що пережив Сталлоне, одразу погодився би. Але, Сильвестр мав мрію й розумів, що в нього буде лише один шанс на її втілення.
Він вперто відмовлявся від грошей, навіть коли, продюсер зателефонував йому втретє із пропозицією чверті мільйона (250 000) доларів США. В решті-решт, продюсери погодилися на його пропозицію, віддав роль невідомого боксера невідомому актору-аматору та заплатив за сценарій перші запропоновані 15 000 доларів, які Сталлоне, до речі, одразу витратив на викуп свого собаки.
Цікаво, що так сталося. Що той. Хто повертав йому чотирилапого друга, дізнався про наявність в Сильвестра цих грошей та виставив ціну собаки розміром з отриманий гонорар. Сталлоне не вагався жодної хвилини, бо дуже любив свого собаку й вважав, що все таки отримав головний приз – бажану роль.
Коли глядачі дивився історію хлопця з вулиці, що мав залізні кулаки та характер й зміг простояти усі 12 професійних раундів проти зірки світового масштабу, вони повністю поринали в цю історію, що мала свій аналог у реальному житті, бо настільки гармонічним був головний персонаж Роккі Бальбоа, втілений Сильвестром.
Так цікаво почалася зоряна кар'єра Сильвестра Сталлоне – його мета, яка мала залишитися лише плодом юнацького гонору, захлинувшись безнадією побутових проблем. Як його легендарний Роккі, Сильвестр не здався та вистояв свої дванадцять раундів проти долі та зневіри в його талант. Він власним прикладом каже усім: «Мрійте кожен день, у кожну вільну хвилину роблячи те, що має наблизити вас до мети й ваші мрії стануть реальністю!»
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?