Успіх – досить неоднозначне явище. З одного боку, його наявність – це вдалий склад подій, що прийшлися на певний, не менший вдалий час. З другого – успіх приходить після того, як до справи прикладають чимало зусиль, проходячи безліч невдач та інших негативних ситуацій.

У будь-якому разі, історії успіху потрібні, хоча б для того, щоб кожен, хто має власну мету стати успішним, розумів, що це можливо й, як то кажуть, «на святі глечики роблять». Тому, Jobs.ua продовжує ділитися з читачами найбільш цікавими історіями успіху.

Сьогодні, пропонуємо подивитися на пару вдалих історій, початок котрих міг би й не відбутися взагалі, якщо головні їх герої змирилися з тими стереотипами, що нав’язує нам суспільство.

Бізнесмен з хрущоб

Коли питаєш сучасну людину про те, які вона знає світові бренди сфери фастфуду, пересічний мешканець будь-якої країни може назвати не більш трьох компаній. Проте, серед них обов’язково зустрінеться Starbucks.

Всесвітньо відома сітка ресторанів швидкого харчування була заснована людиною, що народилася й зростала серед небезпечних кримінальних кварталів муніципальної забудови передмістя Великого яблука – Брукліну. Більш того, Говарду Шульцу, просто не могло «світити» нічого видатного, бо його родина не була заможною та ледь могла виживати, завдяки голові сімейства, який багато працював водієм.

Фінансовий стан родини, що не міг дозволити молодому Шульцу навчатися та отримати гідну освіту, не зупинив хлопця. Не маючи іншого шансу, Говард зарекомендував себе як місцевий спортсмен та отримав державний грант на навчання в Університеті Північного Мічигану. Отримавши свій диплом, Говард вже знав, що йому потрібне. Тож, не збираючись робити карєру у якості найманого працівника, він все ж таки зумів потрапити до роботи у компанію «Ксерокс», яка досить швидко розвивалася на той час. Саме ця праця дозволила Шульцу зібрати перші гроші на відкриття невеличкого «коффи-пойнт».

Незважаючи на те, що його маленький бізнес витримав та потрохи розвивався, Говард продовжував працювати як найманий працівник, використовуючи зароблені гроші для розширення своєї справи. У 1987 році, коли Говард полишив «Ксерокс», він вже був власником 60 торгівельних точок, що вже працювали під відомим сьогодні кожному брендом.

Сільській геній з продажу

Як й у першому прикладі, герой цієї історії просто за приділенням не мав шансів вирватися з невеличкого села та побудувати вдале життя відомої людини.

Інгвар Кампард, вже з дитинства мав підприємницьку рису у своєму характері та вмів терпляче заробляти свої невеликі гроші. Починаючи з купівлі сірників, які малий розносив по домівках сусідів та до пристані річного порту, Інгвар накопичував зароблені гроші, постійно вкладаючи їх у свій дріб’язковий товар задля розширення його об’ємів та асортименту.

При цьому, молодий чоловік ще й встигав непогано навчатися. Але, коли батьки подарували йому невелику суму грошей у якості нагороди за відмінне навчання, Інгвар не став витрачати їх на довгоочікуваний відпочинок й одразу додав гроші до тих, що мав завдяки своєї праці, щоб відкрити власний сервіс поштових замовлень. За роки існування свого «шкільного бізнесу» він роззнайомився зі всіма місцевими виробниками, товари яких й почав реалізовувати через поштовий сервіс. Коли найбільш затребуваним товаром виявилися недорогі меблі, що виробляли місцеві, Інгвар вирішив відкривати справжній магазин, щоб просувати саме цій товар.

Назва цього магазину – абревіатура IKEA сьогодні відома по всьому світу, а його продуктами, й зокрема меблями, із задоволенням користуються у багатьох країнах.