Супровідний лист, або ж мотиваційний. Ви теж до нього ставитеся як до пережитку минулого? За статистикою більшість мотиваційних листів пишуться скучно і шаблонно, пошукачі приділяють посилену увагу наповненню резюме. То чи варто морочитися з цим документом, приділяти йому час і зусилля?

Портал з пошуку роботи Jobs.ua пропонує розібратися, чому так відбувається і в яких випадках мотиваційний лист приваблює роботодавця, а в яких — відштовхує.

Навіщо взагалі потрібен цей лист?

Навряд чи відкриємо вам Америку, коли скажемо, що рекрутери теж частенько не звертають на нього увагу. Проглядають машинально або взагалі не читають. Але супровідний лист справді може виявитися вашим шансом, якщо ви:

• Переходите в нову сферу діяльності;
• Отримали важливу посаду;
• Ваше резюме не надто співвідноситься з вимогами вакансії;
• У вас відсутнє портфоліо, але ви дуже хочете працювати саме в цій компанії.

Отож для чого потрібен лист: він додає контексту; дає вам голос; показує ваш стиль. За допомогою мотиваційного листа ви наглядно поясните роботодавцю, чому саме ви той спеціаліст, який їм потрібен. А для цього, звісно, потрібно написати дійсно хороший лист, а не провальний.

Чому більшість супровідних листів провальні?

Виділимо чотири типи листів, які викликають у рекрутерів бажання розвести вогнище посеред офісу і спалити всі однотипні «мотивашки» на світі:

1. Формальні листи — написані сухо і без душі. Таке враження, що пошукач найшов в інтернеті перший-ліпший зразок і просто підставив всюди своє ім’я. Не робіть так!
2. Універсальні листи — знову ж таки, загальні фрази без жодної конкретики: «маю великий досвід», «мій досвід робить мене чудовим кандидатом на вашу позицію». Теж промах, таким листом можна зацікавити хіба що сміттєвий кошик;
3. Самозакохані листи — чудово показують, яке роздуте его в кандидата: «я мегалідер з величезним досвідом», «підкорювач клієнтів», «виведу вашу компанію в топи вже завтра». Ще один сумнівний варіант, теж стовідсотковий клієнт сміттєвого кошика;
4. Туманні листи-лонгріди — ознайомлення з таким листом втомить найтерплячішого ейчара. Тут вам і цитати на всі випадки життя, і мотиваційний спіч, і навіть життєві історії. Дочитати такий лист до кінця — справжній подвиг.

Пишемо лист, який чіпляє

Пропонуємо вам реальний підхід, на який можна орієнтуватися, коли з’явиться потреба написати мотиваційний лист. Притримуйтесь такої структури:

• Привітання + хук — почніть з короткої фрази, яка зразу покаже, що ви не бот і не доручили писати лист штучному інтелекту. Можна й пожартувати, тільки не передайте куті меду;
• Обґрунтування — зазначте 1-2 реальних досягнення, релевантних вакансії. Уникайте формальних фраз, натомість додайте конкретики;
• Мотивація — щирість спрацює найкраще. Проте лестити теж не треба, це кидається в очі. Просто і щиро напишіть, чому вас зацікавила ця компанія чи конкретна посада;
• Очікування — додайте очікувань від майбутнього роботодавця. Приміром, хочете потрапити в компанію, де культивується менторство + додайте конкретний посил (залежить від сфери діяльності);
• Фінал — завершіть листа коротко й по суті. Приміром, так: «Якщо вам цікаво, як я можу допомогти команді — залюбки продовжу спілкування». Все, крапка.

І щодо обсягу листа. Лаконічність — матуся таланту, тому вмістіть все, що хочете сказати, в 5-7 коротких абзаців (приблизно 100-150 слів). Щодо жартів: тут все залежить від корпоративної культури компанії. Якщо на сайті сама компанія подає чимало інформації з вкрапленнями гумору, чому б і вам не пожартувати? Але не переборщіть і дотримуйтеся міри.

От і все. Рецепт ідеального — чи майже ідеального — супровідного листа готовий.