Спізнення на роботу – погана звичка, яка швидко стає регулярним «злочином» та може стати причиною звільнення такого співробітника з роботи. Такий ризик не лише обумовлює певні проблеми із пошуками роботи у наші непрості часи, але, також, ставить під загрозу професійну репутацію винуватця у майбутньому. Тим більше, звільнити за регулярні спізнення людину можуть згідно відповідної статті Трудового кодексу, що гарантовано поставить жирний «хрест» на кар’єрі незабагливого порушника.

На жаль, для чималої кількості українців, регулярні спізнення на роботу, вже встигли увійти до звички, яка почалася із невеличких затримок «на каву» або таких, що відбувалися за іншими, цілком «неважливими» обставинами. Якщо вам є для чого зберігати й своє робоче місце, й власну професійну репутацію, ви просто маєте постійно дотримуватися пунктуальності під час приходу на роботу: така якість важлива як для самого працівника та його особистості, так й для його робочого оточення, в якому людина працює. така поведінка обумовлює постійний ризик зриву робочих планів, зламання графіку роботи, що призводить до появи думок про наявність у винуватця певних серйозних проблем, а його самого колеги та керівництво вважатимуть безвідповідальним та не здатним до виконання своєї роботи працівником.

Щодо праці у діловій сфері, то така ситуація стає тут геть неприйнятною: навіть президенти країн не дозволяють собі затримуватися на зустрічі більш, аніж на п'ятнадцять хвилин. Якщо ви маєте подібні проблеми, не слід відкладати їх вирішення у «довгу скриньку», й краще, одразу навчити себе тому, як не спізнюватися на роботу та результативно планувати свій час.

Чому ми запізнюємося?

Слід розуміти, що для вирішення такого питання, як запізнення на роботу чи ділові зустрічі, одним працівникам треба лише врегулювати режим власного сну та відпочинку, у той час, коли іншим може знадобитися справжня допомога психолога, через наявність певних розладів.

Серед найбільш розповсюджених причин, які викликають низку регулярних запізнень, фахівці виділяють наступні мотиви.

Підсвідоме невміння розраховувати власний час для роботи та відпочинку. Якщо можна спостерігати за такими працівниками, можна побачити наявність в них такого собі «випадання зі справжньої реальності». Така людина, яка регулярно запізнюється, з одного боку, цілком усвідомлює, що, наприклад для того, щоб їй зібратися, умитися та поснідати не може вистачити того часу, якій вона «закладає» для таких дій. З іншого боку, такий працівник, все одно продовжує просинатися у той самий час та витрачати на збори більше часу, аніж він «заклав» на такі збори.

В таких працівників ніколи немає «закладених» додаткових хвилин на здійснення необхідних дій або на проблеми, які можуть завадити з’явитися на роботі вчасно (наприклад дорожні затори).

Підсвідоме несприйняття своєї роботи, як «улюбленої», яке проецирується у справжнє небажання йти туди. Така ситуація виникає тоді, коли робота людині не подобається й, розуміючи необхідність поквапитися, людина все одно продовжує робити заходи по збиранню упритул. Або вона заплановає зовсім невеликий час на різні справи, які просто не можуть тривати так швидко.

Підсвідомий протест проти правил, які нібито «нав'язані ззовні». Підсвідомо, така людина може бажати опиратися правилам, які зручні тільки керівництву або ситуаціям, які вимагають дотримання певного графіку виходу на роботу. Її думки та сам мозок, у такий час, самостійно намагається «перемкнутися», приділяючи увагу геть іншим справам, намагаючись «захистити» свого власника від негативу реальності.

Підсвідоме бажання стати у центр уваги з боку оточуючих людей, яке спонукає людину до різних вчинків, які можуть привернути до неї увагу колег та керівництва. Часто, запізнення стає тим самим входом для її егоїзму, а проблеми та негативна увага з боку колег, лише закріплює хибне задоволення та плекає зарозумілість в такої людини. Психологи запевняють, що така поведінка є наслідком дитячої травми, що викликана браком уваги з боку батьків людини.

Як боротися із такими запізненнями?

Першим необхідним кроком є визнання наявності проблеми та необхідності дотримання норм пунктуальності. Після того. як людина визнала таку необхідність, вона має регулярно навчатися певним правилам.

Спершу, така людина має навчитися розраховувати власний час та планувати свої справи.

Для того, щоб ефективно оцінювати час, спробуйте виконати наступні дії.

Прислухайтеся до свого «внутрішнього годинника» та запишіть скільки часу вам потрібно, щоб виконати все те, що ви робите перед тим, як вирушити до роботи.

Потім, зробіть всі ці дії, уважно фіксуючи реальний час, який ви витрачаєте на їх здійснення. Порівнюючи результати експерименту, ви зможете побачити, наскільки суттєвою є різниця між вашим «внутрішнім відчуттям» часу та його реальним перетіканням.

Спираючись на данні, що ви отримали, ви зможете ефективно спланувати свій день, зокрема, процес зборів на роботу.

Також, намагайтеся виконати частину справ ще з вечору, щоб звільнити суттєву частину ранкового часу для себе. Наприклад, ввечері, ви можете зробити наступні свої справи:

• обрати одяг, в якому ви будете завтра вдягнені;
• підготувати за необхідністю взуття;
• скласти портфель чи сумку;
• підготувати їжу, якщо ви берете обід з дому;
• підготувати необхідну суму грошей.

Можливо, такий перелік справ, в кожного буде свій особистий, але все це допоможе вам не перевантажувати ранок чималою кількістю необхідних справ.

Розберіться з тим, які дії необхідні, а які геть зайві. «Вбивцями часу» називають купу дрібних речей, які зовсім не є необхідними для вас, але, з різних причин стали звичками та здатні гаяти ваш час, особливо з ранку. Якщо ви відверто розберетеся із тим, чого з ранку можна й не робити, ви зекономити свій час та перестанете запізнюватися на роботу та зустрічі.

Не зволікайте від повноцінного сну, бо регулярний брак такого відпочинку, одразу відображається й на працездатності людини, й на концентрації її уваги. Спокуса затриматися у ліжку певний час, вилиться у проблему, яка потім спонукатиме вас квапитися, перебувати у негативі та забувати про щось дійсно необхідне. Щоб позбавити себе регулярних запізнень, зверніть увагу на наступні рекомендації спеціалістів:

• лягайте спати вчасно, відповідно вашого режиму дня, висипаючись вдень, коли ви працюєте по змінах;
• не перенавантажуйте свій шлунок перед тим, як лягати спати;
• перегляд фільмів та складні розмови ввечері, можуть викликати непотрібні емоції, які можуть заважати нормальному сну.

Не намагайтеся відкласти сигнал будильнику на умовні п’ять чи десять хвилин. Це стане підступною пасткою, яка призведе до зайвих нервів та спричинятиме нові запізнення. Намагаючись «досипати», ви ризикуєте проспати взагалі, або піднятися з ліжка у такий час, коли встигнути зробити все необхідне, буде вже неможливо.

У разі, коли людина «взагалі не чує дзвінка будильника», скоріше за все, вона має регулярні проблеми із повноцінним сном та має негайно передивитися увесь свій графік. Два різних види будильників, можуть надати певних гарантій пробудження вчасно, але ретельний перегляд графіку стане набагато кориснішою дією.

Підсилення власної мотивації встати вчасно, також може стати гарним варіантом для вирішення проблем із регулярними запізненнями.

Для цього, ви маєте усвідомити ті реальні вигоди, які з'являться у вас, коли ви перестанете запізнюватися та зумієте розв'язати таку проблему.

До таких «плюсів» можна віднести:

• різке підвищення вашої професійної репутації;
• появу справжньої поваги з боку колег, керівництва та ваших близьких людей;
• покращення настрою та власного характеру;
• поява суттєвої більшої кількості вільного часу;
• поява змоги для кар'єрне зростання, зокрема.

Непогано, також, уявити себе на місці того, хто очікує на вашу вчасну появу. Розуміння причин дратівливості та невдоволення в людини, яка очікує на вас, можуть стати сильним мотиватором більше не спізнюватися. Навряд чи. Ви самі стали би мати справу з людиною, яка постійно підводить та спізнюється, яка регулярно не може вчасно вирішити необхідні серйозні питання та просто перестати постійно спізнюватися на роботу та зустрічі.

Ще можна почати мотивувати себе самого різними невеликими «винагородами» тоді, коли вам вдалося вирішити проблему запізнень. Такі маленькі «винагороди» цілком доречні, тим більше, їх можна збільшувати з часом, коли ви зовсім перестанете запізнюватися на роботу та важливі для вас та кар’єри зустрічі.

Важливо розуміти й те, що у разі, коли все перераховане вище не допомагає або ви продовжуєте навмисно спізнюватися заради привертання уваги до себе, вам необхідна консультація психолога. Така поведінка може бути проявом серйозних психічних розладів, тож, таким людям буде вкрай необхідно один раз та назавжди позбавити себе від хибної звички спізнюватися.