Цими днями автору статей сайту Jobs.ua Лоліті Платошкіній випала нагода відвідати виставку «Корозія характеру (Людина гнучка)», яка реалізована на платформі культурних ініціатив під назвою «Ізоляція». Оскільки проект «Корозія характеру» через мистецтво висвітлює питання праці, офісної культури, стосунків між працівниками та їхніми робочими місцями, Лоліта ділиться своїми враженнями від події з тими, хто зараз шукає роботу або має наміри щось змінити в своєму професійному житті.

«Ізоляція» стала для мене цікавою тим, що здійснює проєкти на перетині сучасного мистецтва і громадського суспільства. З цього приводу я відвідала виставку «Корозія характеру (Людина гнучка)» під кураторством Катерини Філюк і Алессандри Тронконе, яка побудована на діалозі між італійськими та українськими художниками. Всі експозиції об’єднані проблематикою праці через яку, як дзеркало, митці намагаються дослідити складну сучасну реальність і суспільні тенденції. Якщо ви так само зацікавлені темою роботи, в центрі якої поміщена людина як об’єкт, і бажаєте дізнатися більше про цю виставку та її експозиції, тоді читайте цю статтю до кінця.

Інсталяція Єгора Анцигіна під назвою «Найкращий працівник» відкриває виставку. Вона складається з серії робіт-портретів знаменитих українських діячів, яких знеособлено завдяки замазуванням силуетів бетоном. Таким чином автор створює єдину площину і персонаж йде у небуття. Художник хоче донести ідею, що залишатися довгий час кращим важко і навіть неможливо. Сьогодні кращий ти, а завтра хтось інший. Сумно, що людина, яка стала колись героєм та своїми діями мала велику мету, пішла у небуття зі своїми досягненнями. Експозиція складається з портретів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Грушевського. А може ви побачити в цих знеособлених портретів якусь іншу постать? Портрети складають дошку пошани. Хто на ній виявиться завтра, невідомо. Проте, відомо одне: добре, що у більшості випадків практика вішати портрети на дошку пошани залишилась десь далеко в минулому. На зміну прийшли більш демократичні та практичні засоби мотивації персоналу до якісної роботи: премія, похвала на нараді, комфортний офіс, кар’єрний розвиток тощо. І сьогодні знайти роботу з сучасною мотивацією з кожним днем набагато простіше.

У своїй роботі «Вид згори» Сай зверху розглядає атмосферу роботи звичайного офісу та намагається осмислити її як суцільний об’єкт. З елементів таблиць та символів програми Excel можна розгледіти опенспейс та столи працівників, розділені скляною огорожею один від одного, а також самих співробітників офісу. Робота у них кипить. До речі, сам автор має за плечима досвід роботи в офісі, саме тому ця тематика так близька його серцю.

Олексій Сай прагне розкривати трудові відносини у своїх картинах. За словами самого художника, сьогодні досить важко оцінити масштаби глобальної культури. Намагаючись знайти адекватну візуальну мову для опису сучасних процесів, він створює серію робіт у всім нам відомій комп’ютерній програмі Microsoft Excel. «Чорні хмари» нависли над робочою атмосферою менеджерів, які зображені на картині. І хоча вони не помічають цих чорних хмар, зроблених автором картини в Excel та продовжують безтурботно посміхатися, сидячи на своїх робочих місцях у своїх класичних офісних костюмах - гроза для них неминуча. Вона обов’язково прийде до них найближчими дедлайнами та паперовою тяганиною. До речі, я приєдналась на цьому фото до безтурботних менеджерів, а слухаю я розповідь наступного художника про свою роботу під назвою «Кайбаш».

Як ви вже могли чути, «кайбаш» - це невеличке додаткове приміщення на виробництві, де працівники могли сховатися від негоди чи перепочити выд роботи, випити чаю. Єгора Анцигіна створив його модель, як спробу зафіксувати відживший свій час робочий інструмент, записав коротку розповідь про функціонал цього предмета, який я не поспішаючи прослухала.

Євгенія Бєлорусець представляє чорно-білу фотографію із серії Перемоги переможених. На ній зображене сховище могильних плит. Саме цією сировиною у 1996 році виплатили зарплату шахтарям Шахти №1 Нововолинська. Деякі з них так і залишились лежати на території шахти, як пам’ятник зарплатні, котру так ніхто й не забрав. До речі, саме ця шахта вважається єдиною, що вдалося закрити згідно з екологічним нормам й офіційним нормативам. На відміну від усіх інших, які затоплюють або забивають бетонними пробками. Шахта №1 Нововолинська тим примітна, що вона об’єднує низку важливих історичних проблем: виплати заробітних плат, боротьба за екологічні демонтажні роботи, важку роботу шахтарів, втрату робочих місць та примус до трудової міграції.

Привернули до себе увагу і векторні малюнки Антоніо Делла Гуардіа. Його дослідження зосереджені на труднощах, обумовлених новою ідеєю праці, наприклад, як-от довготривалий час, який працівники проводять на роботі перед своїми ноутбуками. Художник представляє інсталяцію, яка пропонує людям, що працюють в офісах, під час перерви зробити серію вправ, щоб дати відпочинок очам та відновити зір у природному світлі. Більшість вправ розроблені на початку XX століття Вільгельмом Гораціо Бейтсом та репродуктовані лікарям та дослідникам. Обов’язково зверніть увагу на ці вправи, оскільки в наш час інформаційних технологій, слід більше уваги приділяти здоров’ю та відпочинку.

Друга його інсталяція відтворює ідею практики денного сну на роботі. В японській традиції вона називається інемурі. Суть якою полягає в можливості відпочити трудоголікам прямо зараз, де б вони не були, навіть на роботі. Інсталяція складається з робочих офісних столів, стільців та різнокольорових подушок, на які так і хочеться прилягти, щоб скоріше побачити свої яскраві сновидіння. Жаль, що в Україні ця практика непопулярна. Обов’язково напишіть в коментарях до посту у Фейсбуці, якщо б хотіли введення інемурі в нашій країні.

Італійський сучасний митець Дієго Чібеллі спромігся привернути увагу сучасників до роботи бариста, яку осягають часто мігранти в кав’ярнях. Його проєкт «Покоління щедрості» - стільці щедрості з керамічних барельєфів, що відтворюють вишукані візерунки на каві. Стільки радості й задоволення кавові малюнки приносять замовникам капучино, ви й самі знаєте. Такий буденний жест митець перетворює на прекрасні стільці, які можуть надати глядачеві місце для перепочинку та дружніх зустрічей колег. До речі, саме працівники сфери обслуговування найбільш схильні до професійного вигорання, бо й їх робота подекуди монотонна.

Саме про ідею професійного вигорання наступна робота українського художника Микити Лиськова - «Energy off». Поки дивитесь анімаційне відео проєктоване на звичайний білий лист паперу з файлом та швидкозшивач, можете відстежити виникнення, перетворення та вичерпування енергії будь-якого робітника чи митця. На жаль, вигорання стало звичним явищем у сучасному світі. Саме воно призводить до порушення психологічного та емоційного стану, адекватному сприйняттю себе. Захотілось одразу пригадати декілька простих правил профілактики професійного вигорання: вчасно ходити у відпустки, привчити себе до корисних звичок (обідня перерва, перерва для профілактики зору, допитливість до всього нового), планувати роботу на день.

Паоло Пателлі, Джуліо Сквілачотті, Джудіта Вендраме представляють на виставці свою кольорову відеоінсталяцію «Береговий відпочинок». Стрічка знайомить нас із повсякденним світом мореплавців. Здавалося б, професія мореплавців є однією з най незвичайних, бо передбачає подорожі. Але митці розкривають іншу сторону медалі, яку бачать тільки моряки: робота переходить в автоматизм, жага та очікування перепочинків на суходолі. Художники доходять до логічного висновку, що людська присутність і праця все ще незамінні, є важливим для інфраструктури, а робота мореплавців має свої недоліки.

Виставка «Корозія характеру (Людина гнучка)» виявилась символічною. Через витвори мистецтва художників вона зачіпає проблемні сучасні питання в контексті праці. Безсумнівно, що специфіка будь-якої роботи відображається на кожному спеціалісті. З одного боку міняє його характер та манеру поведінки, з іншого боку має визначальні наслідки гнучкості та прекаритету…