Ви знали, що за належної спритності, кмітливості та харизми можна продати що завгодно? Та навіть Бруклінський міст! Причому – не один раз і, зрозуміло, навіть не володіючи ним. Портал Jobs.ua давно не розповідав своїм читачам про видатні афери та шахраїв, які їх «провернули». Виправляємо цей момент.
Бруклінський міст – один із найлегендарніших і найвпізнаваніших американських мостів, на свій час – справжнє чудо інженерії та конструкторської думки. І ось на таке новітнє «чудо світу» замахнувся наш сьогоднішній герой, про особистість якого небагато відомо, тому перейдемо до його видатної афери.
Що відрізняє знаменитих шахраїв від інших людей? Найперше, це вміння спілкуватися, а також розвинений емоційний інтелект. Такі навички дозволяють за лічені хвилини втертися у довіру практично до кого завгодно. Ну а решта шахрайської оборудки, тобто «запудрити» голову захмарними перспективами і виманити гроші (цінні папери, облігації і т.д.) – для таких «умільців», як Джордж Паркер, не становить жодних труднощів. Цей американець був настільки впевненим у своїх вміннях, що вважав, що зможе продати будь-яку річ на світі. Він навіть побився з друзями об заклад, що продасть Бруклінський міст, коли хтось жартома запропонував провернути подібну оборудку.
Це рішення вплинуло на все його життя.
Це була одна з найвидатніших фінансових махінацій на межі ХІХ і ХХ століть – проста і геніальна водночас. Щоб ви розуміли, Бруклінський міст недавно збудували – це сталося у 1883 році, – і він одразу став визначною пам’яткою міста і його гордістю. Тож туристів на мосту не бракувало, і багатих туристів – у тому числі.
Як уже згадувалось вище, все відбувалося просто і геніально: Джордж Паркер вишукував на мосту заможних туристів і втирався їм в довіру… називаючи себе власником мосту, уявляєте? Паркер вмів так гарно забивати баки, що бажаючих придбати Бруклінський міст не бракувало. Туристи велися на халяву, і, як правило, за невелику плату з радістю купляли гарні папірці, які нічого не вартували.
З часом Паркер так прокачав шахрайські навики, що примудрявся продавати Бруклінський міст по декілька разів на тиждень. А за компанію з видатним мостом – інші знамениті нью-йоркські споруди: Статую Свободи, музей Метрополітен, хмарочос Емпайр-Стейт-Білдінг. Так Джордж Паркер продемонстрував всьому світу, що можна продати все, що завгодно. Головне – правильний підхід, і справа зроблена.
Паркер завдавав чимало клопоту місцевій поліції, яким доводилося регулярно відганяти нових «власників», які бажали то перебудувати міст, то загородити, то ввести нові розцінки за користування. Коли його впіймали, у в’язниці він теж ґав не ловив – завдяки харизмі і підвішеному язику він швидко став своїм не лише серед в’язнів, а навіть в наглядачів і керівництва в’язниці, теж начуваних про його «подвиги». З тих пір в англійській мові про занадто довірливих осіб закріпилась ідіома «продати Бруклінський міст». Вислів «він/вона з тих людей, кому можна продати Бруклінський міст» стосується людини, яка, потрапивши в полон чийогось красномовства, готова вірити кожному слову.
Будьте обачні та не ведіться на пусті побрехеньки!
Змінюватися в кращий бік, безперечно, варто. Та чи треба прив’язуватися до конкретної дати — Нового року, понеділка, першого числа? Спробуємо розібратися в цій статті.
В наш час недостатньо просто йти в ногу з часом. Потрібні інновації, щоб досягати успіху в бізнесі чи кар’єрі. А щоб створювати інновації, потрібні люди з інноваційним мисленням. Простіше кажучи, лідери. Розбираємося, як «прокачати» силу людських зв’язків у 2025 році, бо це справжній каталізатор майбутніх здобутків.
Опанування технік саморегуляції, пошук власних ресурсів для відновлення енергії стають справжнім викликом сьогодення. Розвиток таких навичок є критично важливим скілом для підтримки ментального здоров’я. Ми підібрали для вас дієві поради, як підтримати працівників під час кризи.
Робота HR-спеціаліста містить чимало викликів. Трапляється так, що кандидат технічно підкований на всі сто, але із soft skills спостерігаються проблеми. Що треба знати досвідченому HR-фахівцю, щоб коректно відмовити кандидату?
Кандидати не люблять виконувати тестові завдання, факт. Цьому є цілком логічне пояснення: банально витрачений час. Якщо не візьмуть на роботу, цей час буде змарновано. Тож давайте розберемося, тестові завдання це все-таки перевірка здібностей чи безкоштовна праця на недобросовісного роботодавця?