Ви знали, що за належної спритності, кмітливості та харизми можна продати що завгодно? Та навіть Бруклінський міст! Причому – не один раз і, зрозуміло, навіть не володіючи ним. Портал Jobs.ua давно не розповідав своїм читачам про видатні афери та шахраїв, які їх «провернули». Виправляємо цей момент.
Бруклінський міст – один із найлегендарніших і найвпізнаваніших американських мостів, на свій час – справжнє чудо інженерії та конструкторської думки. І ось на таке новітнє «чудо світу» замахнувся наш сьогоднішній герой, про особистість якого небагато відомо, тому перейдемо до його видатної афери.
Що відрізняє знаменитих шахраїв від інших людей? Найперше, це вміння спілкуватися, а також розвинений емоційний інтелект. Такі навички дозволяють за лічені хвилини втертися у довіру практично до кого завгодно. Ну а решта шахрайської оборудки, тобто «запудрити» голову захмарними перспективами і виманити гроші (цінні папери, облігації і т.д.) – для таких «умільців», як Джордж Паркер, не становить жодних труднощів. Цей американець був настільки впевненим у своїх вміннях, що вважав, що зможе продати будь-яку річ на світі. Він навіть побився з друзями об заклад, що продасть Бруклінський міст, коли хтось жартома запропонував провернути подібну оборудку.
Це рішення вплинуло на все його життя.
Це була одна з найвидатніших фінансових махінацій на межі ХІХ і ХХ століть – проста і геніальна водночас. Щоб ви розуміли, Бруклінський міст недавно збудували – це сталося у 1883 році, – і він одразу став визначною пам’яткою міста і його гордістю. Тож туристів на мосту не бракувало, і багатих туристів – у тому числі.
Як уже згадувалось вище, все відбувалося просто і геніально: Джордж Паркер вишукував на мосту заможних туристів і втирався їм в довіру… називаючи себе власником мосту, уявляєте? Паркер вмів так гарно забивати баки, що бажаючих придбати Бруклінський міст не бракувало. Туристи велися на халяву, і, як правило, за невелику плату з радістю купляли гарні папірці, які нічого не вартували.
З часом Паркер так прокачав шахрайські навики, що примудрявся продавати Бруклінський міст по декілька разів на тиждень. А за компанію з видатним мостом – інші знамениті нью-йоркські споруди: Статую Свободи, музей Метрополітен, хмарочос Емпайр-Стейт-Білдінг. Так Джордж Паркер продемонстрував всьому світу, що можна продати все, що завгодно. Головне – правильний підхід, і справа зроблена.
Паркер завдавав чимало клопоту місцевій поліції, яким доводилося регулярно відганяти нових «власників», які бажали то перебудувати міст, то загородити, то ввести нові розцінки за користування. Коли його впіймали, у в’язниці він теж ґав не ловив – завдяки харизмі і підвішеному язику він швидко став своїм не лише серед в’язнів, а навіть в наглядачів і керівництва в’язниці, теж начуваних про його «подвиги». З тих пір в англійській мові про занадто довірливих осіб закріпилась ідіома «продати Бруклінський міст». Вислів «він/вона з тих людей, кому можна продати Бруклінський міст» стосується людини, яка, потрапивши в полон чийогось красномовства, готова вірити кожному слову.
Будьте обачні та не ведіться на пусті побрехеньки!
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?