Наразі більше третини населення виїхало з України з початку повномасштабного вторгнення окупанта, починаючи з 24 березня 2022 року. Від цього часу в країні введено воєнне положення, під час якого врегулювання робочих відносин між роботодавцем та робітником відбувається на основі Закону України про працю. Відповідно його, на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. Таким чином велика кількість українців, змінивши своє місцезнаходження через воєнні дії, продовжують виконувати свої робочі обов’язки дистанційно. Jobs.ua відповідає на питання про те, як змінюються відносини “роботодавець-робітник”, який отримав статус біженця в іншій країні через воєнні дії.

Права робітника, що евакуювався

Відповідно Закону України дистанційна робота не прив’язує робітника до якогось конкретного місця роботи та фізична присутність в офісі не потрібна. Те, як організувати свій робочий простір вирішує тільки сам робітник. Проте розпорядок дня та внутрішні домовленості повинні бути обговорені чи регламентовані внутрішнім наказом.

До речі, перебування співробітника в іншій країні ніяким чином не обмежує його трудові права. Найпоширеніше питання переселенців про звільнення під час воєнного положення. Звільнення з ініціативи роботодавця відбувається виключно чинного законодавства, а саме ст. 40, 41 Конституції. І хоча звільнити під час воєнного положення роботодавець майже не має права, він може за вимушеними обставинами зменшити робочий штат. Якщо робітник не виходить на зв’язок, чим провокує роботодавця ставити в табелі обліку відсутність на робочому місці, роботодавець може не сплачувати заробітну плату та не зараховувати цей період в стаж роботи.

Робітник, що евакуювався має право й на відпустку, навіть перебуваючи за кордоном. Тривалість відпусток також підпорядковано та встановлено Законом. Хоча існують певні обмеження надання відпусток, з якими ми вас зараз познайомимо. Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не більше 24 календарних дні. Відмова можлива в тому випадку, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Сюди не враховуються відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також роботодавець за заявою працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати, не обмежуючись строком 15 календарних днів.

Саме такі норми чинного законодавства діють на трудові відносини між працівником та роботодавцем будь-яких установ, організацій та застосовуються незалежно від того чи перебуває наразі працівник за кордоном чи на території України.