Перечень причин:
- опоздание на интервью;
- вялое рукопожатие;
- жалкий внешний вид, неряшливость;
- нежелание смотреть в глаза интервьюеру;
- неумение изъясняться: слабый голос, плохая дикция, неграмотная речь;
- манеры всезнайки;
- отсутствие интереса и энтузиазма;
- недостаточная живость;
- недостаточная уравновешенность;
- недостаток искренности;
- неопределенность ответов на вопросы, уклончивость;
- недостаточное умение ориентироваться в обществе;
- нерешительность, несамостоятельность;
- стремление к самооправданию, ссылки на обстоятельства;
- отсутствие четких целей и задач;
- недостаточная зрелость;
- недостаток такта;
- недостаточная вежливость;
- цинизм;
- недостаток дисциплинированности;
- нежелание учиться;
- нетерпимость;
- радикальность идей;
- неспособность воспринимать критику;
- узость интересов;
- негативные отзывы о предыдущих работодателях;
- чрезмерная материальная заинтересованность;
- нежелание начать снизу: ожидание слишком многого и слишком быстро;
- невозможность участия в делах помимо обусловленного графика;
- отсутствие вопросов о работе к интервьюеру.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?