За останнє десятиліття компанія Ілона Маска Tesla перетворилася із вискочки на найбільш впевненого гравця на ринку електрокарів. Але подібні результати доволі часто досягаються доволі жорстким стилем управління. Як Маску вдавалося досягнути такого фантастичного результату, давайте з’ясуємо разом із Jobs.ua.

Маск – прибічник авторитарного стилю управління?

Якщо ми здійснимо побіжний огляд книги журналіста Тіма Хіггінса («Демонстрація сили: Tesla, Ілон Маск і ставка століття»), то виявимо, що автор книги доволі різко відкликається про манеру керівництва Ілона Маска. Наприклад, коли більше 10 років тому компанія готувалася до масового випуску седану Model S, процесом керував інженер Пітер Роулінсон. Ілон був незадоволений результатами його роботи, ця невдоволеність переростала в суперечки. Дійшло до того, що Маск одного разу кинув йому різко в обличчя: «Я тобі не вірю!», тицяючи пальцем тому в груди. Через постійні конфлікти з Маском інженер звільнився. Щоправда, потім Маск намагався повернути його на роботу, звернувшись із вирішенням цього питання до фіндиректора Tesla і до замісника екс-інженера. Їм не вдалося цього зробити, і Маск звільнив Ніка Семптона, замісника Роулінсона. Тільки керівник з авторитарним стилем управління міг собі дозволити подібне.

Але й траплялося таке, що інженери дратували Ілона без видимих причин. Наприклад, Маск дуже не любить, коли його турбують по незначним питанням, коли інженери не можуть взяти на себе сміливість прийняти конкретне рішення. Керівників за такі прояви несамостійності і несміливості він звільняв. Зрештою, а хіба це не раціональне рішення? Якщо керівник проекту не може взяти на себе відповідальність за ті чи інші рішення, то навіщо потрібен такий керівник? Керівник – це лідер, а лідер повинен вміти брати на себе відповідальність. З логікою у Маска, як бачимо, жодних проблем.

Звільнення – за недосяжність ідеалу?

Журналіст Тім Хіггінс в своїй книзі розповідає і про такі факти. Наприклад, Ілон міг звільнити співробітників, які не погоджувалися з його думкою. Коли менеджер фарбувального цеху і менеджерка служби доставки повідомили йому, що досягнути його показників неможливо, Маск не церемонився і одразу ж звільнив їх з посад. Звісно, після роботи в його компанії їм навряд чи склало проблему підшукати собі нові робочі місця, але чи варто позбуватися таких цінних працівників, які можуть сміливо заявити про свою позицію, знаючи наперед, що за це їх можуть звільнити?

Автор книги також відзначає, що під «гарячу руку» Ілона Маска потрапляли не лише співробітники його компанії, а також потенційні партнери. Коли представник одного з дилерських центрів запропонував Ілону продавати його автомобілі вроздріб, а не лише напряму клієнту, геній сучасності перервав зустріч і погрожував, що докладе усіх сил для того, щоб відмінити закон про дилерську франшизу. Для цього він, за словами журналіста, не пошкодував би й мільярд доларів. Що ж, Маск може собі й таке дозволити.

Як бачимо, великі люди теж іноді застосовують непопулярні і, можливо, місцями не надто виважені рішення. Але за багатьма великими проектами можна відшукати бодай декілька історій про маленьких людей, які творили частину велику історії і по якійсь причині з ними повелися несправедливо.