Ми частенько заганяємо себе в певні рамки мислення, з яких буває непросто вибратися. Кожна велика справа починалася з великої ідеї, але великою ідеєю ще треба вміти скористатися, щоб розвинути її в щось справді грандіозне. Та й на якій би роботі ми не працювали, дуже важливо не застоюватися і постійно розвиватися.

На жаль, багатьох людей з дитинства привчають до певних обмежень. «Не роби так, а то поранишся», «Не пробуй це, бо обпечешся», «Вчися на юриста, бо картинами ситий не будеш» і т.д. і т.п. Батьки, часто не відаючи, з дитинства прищеплюють дітям зовсім не той тип мислення, який дозволить досягнути висот у житті і реалізувати свій потенціал (а кожен з нас володіє потенціалом в тій чи іншій галузі). Тому казково пощастило тим дітлахам, батьки яких є творчими і непересічними особистостями (і це зовсім не означає, що вони повинні заробляти шалені гроші та перебувати у всіх на слуху), і вчать дітей не обмежувати своє мислення і не ставити собі жодних ментальних обмежень, які потім в дорослому віці буде складно перетнути.

Які можна виділити типи мислення?

Можна виділити два типи мислення, які присутні нам в тій чи іншій мірі. Це «фіксоване мислення» (англійською – fixed mindset) і «мислення зростання» (growth mindset). Перший тип мислення – деструктивний: він накладає на наш насправді дуже гнучкий розум (хоч і дуже лінивий частенько) великі обмеження і певні шаблони і рамки, з чіпких обіймів яких буває дуже важко виборсатися; а от другий тип мислення – надзвичайно конструктивний, і всі великі люди, які досягнули успіхів у своєму житті, мислили саме так.

«Фіксоване мислення» – його можна назвати усталеним світоглядом, адже людина з таким типом мислення вважає, що народилася з певним набором талантів, які суттєво не покращиш. А якщо немає жодних талантів – то все, це кінець шляху. «Мислення зростання» передбачає, що наші природжені здібності можна змінити і значно покращити завдяки нашим зусиллям.

Особливості двох типів мислення

Люди, які мислять конструктивно, сприймають кожен виклик у житті, як можливість зростати і навчатися чомусь новому. Навіть якщо в результаті отримають повне фіаско, все ж здобудуть цінний досвід, який дозволить почати справу мудріше і обминути гострі кути. Люди з деструктивним типом мислення намагаються уникати викликів, бо для них він означатиме валідацію вмінь. Наприклад, якщо таку людину похвалити за гарно намальовану картину, вона, цілком імовірно, уникатиме виставляти картини на загальний огляд: а раптом її картини розкритикують і скажуть, що в неї геть відсутній талант?

Люди з «мисленням зростання» реагують на труднощі і проблеми у своєму житті з азартом і оптимізмом, сприймаючи складні ситуації як можливість чомусь навчитися і здобути безцінний досвід. А от люди з «фіксованим мисленням», якщо в них щось не виходить, відступають і припиняють шукати рішення. І що найгірше – знецінюють свої можливості і зусилля (наприклад, фразами «Мені було нецікаво» або «Завдання були погані, і взагалі – нащо воно мені потрібно?»).

Розвиваємо «мислення зростання»

Ми всі навчаємося з народження тим чи іншим речам. З перших днів життя ми вчимося: вчимося смоктати молоко з грудей матері, вчимося ходити, бігати, розмовляти, вчимося пізнавати світ з усіх можливих сторін. Що знаково – у дитинстві ми не надаємо нашим помилкам великого значення. Дітей не розчаровують невдачі, бо тоді б ми ніколи не навчилися їздити на велосипеді, зашнуровувати черевики чи лазити по деревам. Так потрібно чинити і в дорослому житті – не сприймати помилки і невдачі як трагедію, а ставитися до них як до цінного досвіду, з яким можна продовжувати йти вперед – з новими знаннями і значно результативніше.

Виділимо ключові принципи «мислення зростання»:

1. Більше, більше практики!

Дуже важливо засвоїти собі такі речі: «Ніколи не відступати», «Багато практикуватися», «Не зважати на невдачі». Потрібно навчитися отримувати задоволення від самого процесу – ось що дуже важливо. Стівен Кінг якось зазначив, що він, коли пише книги, ніколи не думає про те, скільки грошей на них заробить: йому набагато важливіше зануритися в історію з головою і отримати задоволення від процесу творення. Якщо ви навчитеся отримувати радість від того, що робите тут і зараз – а це означає привчити свій мозок виробляти ендорфіни без зовнішнього допінгу (алкоголь, сигарети, солодке і т.д.) – ви зможете досягнути будь-яких вершин, яких тільки захочете. Тоді ніщо не зможе стати вам на заваді. Ніщо і ніхто, бо ви самі для себе станете маяком, самі освітлюватимете свій шлях.

2. Не варто очікувати на швидкі результати

Подібні очікування – це пастка, в яку втрапляють багато людей. Знову ж таки, навчіться отримувати задоволення від самого процесу, і тоді ви не так сильно зациклюватиметесь на тій цілі, яку хочете досягти. Концентруватися потрібно на тому, що ви робите зараз, в цей момент (щоб досягнути цілі), а не засмічувати своє мислення безплідними думками про те, що хочете вже опинитися біля цілі. Подібні думки розчаровують і суттєво знижують мотивацію.

Коли ми бачимо чужий успіх, легко впасти в самообман: йому пощастило, йому посприяли, він опинився в потрібний час в потрібному місці і т.д. і т.п. Але кожен успіх – це своєрідний айсберг, і ми бачимо тільки його верхівку, але ми не бачимо тисячі годин ненастанної праці, невдач і розчарувань, моменти депресії і відчаю, моменти гнітючого самокопання в собі. Але все це потрібно пройти з достоїнством і високо піднятою головою, щоб зміцніти духовно і ментально, бо тільки перенесені труднощі покажуть нам, з якого матеріалу ми «зліплені».