Залежність сучасної людини від надійного способу заробляти – певна норма сьогодення. Саме завдяки тим «каналам» здобутків, які ми зуміли відшукати та осягти, ми може існувати й розвиватися, як частина людського соціуму, отримуючи необхідний для особистості ефект «налагодженого життя».
Бізнеси, творчість та інші прояви наявних талантів, у випадках їх затребуваності, зазвичай спроможні більш ефективно задовольняти потреби людини, аніж, наприклад, будь-який найманий труд. Проте, ці напрямки вдало засвоюються меншістю населення планети, залишаючи для більшості доволі широкий спектр альтернатив заробітків найманою працею.
Вивчення того, нащо, за якими ознаками та як само людина шукає собі роботу, набуло ваги справжнього тренду серед численних досліджень та соціологічних опитувань, які регулярно проводять різні інститути країн світу. Швидкі зміни, навколишнього світу та принципів його функціювання, зокрема, такі «підсилювачі» процесів, як зловісно відома пандемія коронавірусу, яка досконально змінила весь світовий ринок праці, доволі часто трапляються раптово та набувають шаленої «швидкості», й за новими принципами та правилами, цього аспекту життя людини, встигають далеко не всі.
Доволі часто, людина, погоджується на роботу, яку вона бачить «тимчасовою» та певним чином вимушеною, сподіваючись, найближчим часом продовжити свій шлях до улюбленої праці.
Цікаво, що статистика досліджень з’ясувала, що серед великої кількості шукачів, які втратили завдяки пандемії робочі місця, чималий відсоток, припав на кандидатів, які на момент пошуків мали роботу, але, не зважаючи на ризики кризового періоду, дуже бажали її змінити.
Наприклад, дослідження відомих вітчизняних соціологів, показало, що переважна більшість респондентів їх опитувань (майже 47%) зуміли «зберегти» власні робочі місця, при цьому зізнаючись, що у більшості випадків, розглядають свою теперішню роботу, у якості тимчасової, тому що їх «щось не влаштовує у поточній ситуації», й люди очікують зручний момент, щоб це змінити.
29% серед опитаних, постійно досліджують ринок праці на появу нових цікавих для них вакансій, 24% не можуть назвати конкретну причину незадоволення роботою, відмічають те, що вона їм «більш до вподоби, чим ні», але періодично, звертають увагу на новини ринку праці цікавлячись новими робочими пропозиціями.
Серед факторів, які спонукають людину шукати «щось» нове попри складну ситуації на ринку праці, наражатись на вірогідне безробіття, як правило, респонденти називають низькі оплати та їх нерегулярну виплату, проблемні стосунки з керівництвом та колегами, відсутність можливості розвитку, тощо.
На думку спеціалістів, вимушена поспішність під час обирання більш-менш «гідних» варіантів працевлаштування з числа тих, які все такі існують на кризовому ринку праці, обертається проти шукачів, перетворюючись згодом на ті самі фактори, які змушують їх знову вдаватися до пошуків нової роботи.
Не залишився осторонь актуального дослідження й Jobs.ua, спробував з’ясувати яким саме способом та чому саме так люди шукають собі роботу.
Виявилося, що шукачі України доволі серйозно ставляться до пошуків працевлаштування, та навіть, довіряючи спеціальним ресурсам з пошуків роботи, все таки постійно й самотужки шукають роботу для себе за допомогою інтернету. Також, такі люди пере провіряють й інформації, яка надходить до них з вищевказаних джерел.
Тож, відповідь на запитання про способи пошуків роботи «Самостійно шукав роботодавців в інтернеті», обрало більшість серед учасників опитування - 37%
Повністю довіряють онлайн ресурсам з пошуку кадрів та вакансій, 31% опитаних. Зареєстрував своє резюме на таких ресурсах, такі шукачі спокійно очікують інформації про перевірені робочі пропозиції.
«За допомогою знайомих людей», останнім часом шукали роботу для себе 21% найманих працівників, які прийняли участь в дослідженні.
Й, на останнє, 11% респондентів впевнено заявили, що вже де-який час взагалі не займаються пошуками роботи (при необхідності), бо «роботодавці знаходять їх самі».
Виходить, що сучасний шукач не лише має змогу знаходити роботу, а ще й ставиться до цього процесу доволі серйозно. Тож, для подолання виникнення «факторів», що спонукають людей змінювати роботу, маємо лише припущення: Можливо, зупинившись на хвилину у швидкому процесі працевлаштування й відверто визнаючи чим вона хоче, а чим не хоче займатися, людина все таки ризикне та відкидаючи «тимчасові» роботи наважиться зазіхнути на напрямки, які максимально відповідатимуть її уяві про те, як має виглядати ідеальна для неї робота.
Шкоди від такої спроби, точно не буде нікому.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?