Навіть під час війни здобувачі продовжують шукати роботу. Наразі вони не обмежуються лише Україною, шукають вакансії в міжнародних компаніях для роботи за кордоном. Навіть ті, хто раніше не рішався розміщувати CV, випробовують свою удачу та знання англійської. Хоча справжнє випробування насправді почнеться для них не з резюме, а зі співбесіди, яка скоріше також буде проводитися англійською.
Погодьтесь, дуже розчаровує, коли лише мова стає єдиною проблемою відмови роботодавця. До речі, для більшості спеціалістів, що евакуювались в інші країни під час війни саме мовне питання стає проблемою, за якою українцям важко працевлаштуватися. Тому, вчить мову й готуйтесь до співбесіди англійською.
Нестача спілкування з носіями мови робить певні труднощі для будь-кого, хто практикує англійську. По-перше, це не можливість практикувати спілкування з носієм. По-друге, не можливість чути інтонації, вимову, фіксовані фрази. По-третє, не можливість отримувати фідбек від носія мови. Навіть якщо ви будете вивчати граматику чи заучувати фрази, то не отримаєте такого мовного результативного руху, як це дає англомовне спілкування. Щоб розвинути ці навички, краще за все підійдуть мовні курси групами чи спеціальні гуртки.
1. Підготуйте монологічну розповідь англійською про себе та свій власний професійний досвід, адже на співбесіді ви точно почуєте: Tell us about yourself, pls.
2. Підготуйте короткі, але вагомі відповіді на питання від роботодавця:
Why did you leave your previous job?
What are you currently doing?
Why should we hire you?
What are your expectations about this position?
3. Обов’язково підготуйте й власні питання:
What is the typical day for this job?
Who would I be working closely with?
Are there any benefits your company offers its employees?
По можливості, зробіть запис власної співбесіди. Інколи дуже важливо подивитися на себе зі сторони та оцінити власні комунікативні здібності та зробити певні висновки до наступної співбесіди та спроби.
Окрім того, що на співбесіді потрібно робити, необхідно знати також, чого слід обминати, щоб не виглядати безглуздо. Ніколи не робіть наступного.
Не намагайтесь перекладати вирази чи прислів’я українською на англійську мову. По-перше, ви можете не підібрати потрібних слів, по-друге, бути просто незрозумілим для носія. Або пробуйте згадати аналог ідіоми на англійській, або взагалі не беріться робити це.
Згладжуйте моменти, коли допустили помилку. Не починайте виправлятися, підібрати правильні форми дієслова або час. Краще поводьте себе спокійно і продовжуйте розповідь далі.
Якщо ви одразу не зрозуміли речення чи питання, яке вам поставили на співбесіді, краще перепитайте, або поясніть, що не зрозуміли. Для цього використовуйте фрази:
- Can you repeat, please?
- Sorry, I didn’t catch the question.
- Did I get It right...
Будьте готові й до нестандартних питань від HR. Однією з причин, чому на співбесіді англійською вам ставлять дивні запитання, є перевірка вашої здатності відстояти свою приватну територію, або ваші здібності уникнути обговорення небажаних тем.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?