Хто шукає, той знайде: баланс між роботою та особистим життям ближче, ніж здається

Споконвічне питання: «Робота чи особисте життя?» нагадує шекспірівське: «Бути чи не бути?» Цей вибір зробити надто складно, і знайти баланс між цими аспектами вдається одиницям. Жертвуючи кар’єрою, ми насолоджуємося спілкуванням з рідними та друзями, приділяємо час улюбленому хобі, подорожуємо, відпочиваємо. Про таке життя мріє кожен. Але без належного фінансування цих благ, які можливі лише працюючи на роботі, воно просто нереальне.

Причина всіх негараздів ховається глибоко

Як же віднайти баланс та зберегти гармонію життя? Складно, але можливо. Треба лише трохи попрацювати над собою, внести корективи в діяльність, раціонально розподілити час. Але перш за все слід розуміти першопричини дисбалансу. Частіше за все ними стають:

• Надмірне трудове навантаження.
• Відсутність нагород.
• Жертовність.

Згідно з останніми дослідженнями, стало відомо, що кількість робочих годин відображається на рівні «задоволеності життям». Понаднормова праця ставить під загрозу безпеку людини, негативно впливає на здоров’я, підвищує ймовірність стресу.

Відчути життєву гармонію можливо лише за умови досягнення успіху в певній сфері та отримання насолоди від цього. Такі аспекти взаємопов’язані. Тому дуже важливо знайти таке заняття, яке буде щодня приносити радість. Якщо ж повсякденна робота нудна та виснажлива, краще змініть кар’єру.

Так, часом робота потребує жертв. Але не на постійній основі. Інколи можна заради досягнення мети відвести на другий план сім’ю, друзів, захоплення. Але це має бути «одноразовою акцією», а не нормою. У такі моменти варто зупинитися й озирнутися, щоб зрозуміти, чи не ви втрачаєте все найдорожче саме в цю мить.

Практичні поради трудоголікам

Work-life balance (WLB) – сучасний термін, що позначає давню проблему. А саме – пошук балансу між роботою та особистим життям. Дослідники не один рік шукали «формулу» цієї омріяної гармонії. І вже готові ділитися досягнутими результатами:

• Перетворіть роботу в хобі.

Робота – частина життя, від якої нікуди не дітися (на жаль). Проте не варто ставити її на перше місце і «за покликом серця» цілодобово сидіти в офісі чи на заводі. Куди краще перетворити роботу в предмет захоплення.

Не кожну посаду можна назвати престижною чи омріяною. Навряд чи хто в дитинстві хотів стати таксистом, шахтарем чи столяром. Але ж не всім бути артистами, айтішниками чи директорами. Людству потрібні всі професії. Тому головне, щоби справа, якою ви займаєтеся, була вам до душі та приносила задоволення.

• Приділяйте увагу родині

Робота та особисте життя можуть «співіснувати» гармонійно, якщо ви будете присвячувати свій вільний час не «Інстаграму», а сім’ї. Проте це не значить, що треба постійно вчити дітей співати-танцювати, малювати чи виконувати разом домашні завдання. Передайте нащадкам свої навички, щоб вони продовжили сімейну справу, розвивайте їх всебічно, залучайте до власних інтересів та захоплень.

• Не порівнюйте себе з жителями інших держав.

Народ кожної країни впевнений, що живуть погано лише вони. В той час, як інша частина планети сповна насолоджується буттям. Мрієте жити в Європі, бо гадаєте, що там короткий робочий тиждень, довгі відпустки, гарні вулиці, є де розважитись? То не забувайте, про те, які податки вони сплачують за це і за якими законами живуть. Часом, абсурдні правила та норми європейців перетворюють життя в суцільний трудодень.

• Вважайте обмеження благом.

Нарікання на брак часу на робочому місці змушують приносити додому недопрацьовані проекти та незавершені справи. Не варто так чинити. Протягом трудового дня прикладайте максимум зусиль, щоб виконати всі завдання. Старайтесь краще, домовляйтесь, відтермінуйте дедлайни, попросіть колег про допомогу. Тільки так вдасться вдома насолоджуватися спілкуванням з родиною, не витрачаючи дорогоцінних вільних хвилин.

• Делегуйте свої завдання.

Фастфуд замість двогодинного приготування їжі. Замовлення послуг спеціаліста з ремонту техніки замість дводенного самостійного ремонту пилососа. СТО замість вечора, проведеного в гаражі. Такі рішення полегшують наше життя і дарують час для себе та сім’ї. І це нормальна практика, яку можна і треба застосовувати.

• Звільніть себе від стандартів.

«Так треба», «бо так роблять інші», «бо так заведено» – подібні теорії можна впевнено назвати найсильнішими руйнівниками сенсу особистого життя. Ніколи не робіть те, що вам не подобається, тільки тому, що «так треба». Але якщо ви хочете бути щасливим, не женіться за стандартами. Навіть коли все оточення одноголосно стверджує, що потрібна престижна робота (навіть якщо і менш оплачувана), зважайте, що подобається вам насправді? Не слухайте нікого. Вибір, чим займатися в житті, завжди за вами.

• Не відокремлюйте особистісний простір.

У пошуках балансу між роботою та особистим життям ми забуваємо, що протягом усього існування людства ці два аспекти завжди були єдиним цілим. Раніше життя було постійною боротьбою, а короткочасні періоди добробуту давали можливість залатати дірки в мурі фортець та зібрати в коморі запас їжі. У XXI столітті питання фізичного виживання менш актуальне, проте воно не зникло зовсім. Просто зараз ми частіше безцільно марнуємо життя. Визначте, що для вас дійсно важливо, і направляйте всі сили на це, не витрачаючи енергії на непотрібні речі.

• Розділіть життя на сезони.

У 20 років саме час будувати кар’єру, в 30 – завести сім'ю, а в 50 можна приділити увагу й спілкуванню з друзями. Занадто глобально, але задум правильний. Розділіть тижні чи дні для кожного аспекту життя. І при цьому чітко усвідомлюйте, що запускати якусь одну сферу неможна.

І остання порада – залишайтеся чесними перед собою. Подивіться правді в очі: ви працюєте на роботі, яку ненавидите, живете тихим життям, сповненим відчаю, купуєте речі, що часом зовсім не потрібні, спілкуєтеся з людьми, які вам не до душі. Це прототип «змарнованого існування». Не бійтеся все змінювати, ламати стереотипи. Перестаньте думати про те, що скажуть інші. Шукайте свій баланс, що не суперечить вашим життєвим рамкам. Візьміть всю відповідальність на себе. В іншому випадку суспільство саме встановить вам кордони дозволеності, які навряд чи вам припадуть до душі.