Джордан Пітерсон – клінічний психолог за фахом – і сам пережив затяжну депресію, тому чудово знає, про що говорити з людьми, які переживають складний період у житті. Його книга «12 правил життя. Як побороти хаос» розповідає про те, як впорядкувати своє життя, слідуючи дванадцяти простим правилам. Книга стала справжнім бестселером, і здобула велику увагу з боку читачів. Розберемо за порядком всі дванадцять правил життя, які він пропонує у своїй феноменальній праці.
В першій главі, дещо комічній, Пітерсон розмірковує над звичками лобстерів. Ознайомившись із науковими статтями про їхню поведінку, він зазначає, що нейромедіатор серотонін (або «гормон радості і щастя», як його часто описують) регулює статус в соціальній ієрархії лобстерів. Все як у людей, по великому рахунку.
Суть цього правила полягає в тому, що людина з розправленими плечима і випрямленою спиною отримує більше, адже так вона показує свою впевненість. А впевненість завжди приваблива і дає більше переваг. Розправлені плечі і випрямлена спина водночас відкривають ваші груди, тобто робить в дечому вразливими. Але це водночас показує, що ви відкриті світу і не боїтеся випробувань.
То як правильно ставитися до інших людей? Догоджати всім навколо, щоб люди у відповідь були змушені догоджати вам? Ні, звісно. Пітерсон зауважив цікаву річ: люди часто ставляться до інших краще, ніж самі до себе. Роздумуючи над цією проблемою, він виявляє дві причини:
І в цих двох причинах криється нелюбов до самого себе: з чого, власне, турбуватися про таку недостойну людину, як я? Але важливо зрозуміти, наголошує Пітерсон, що це екзистенційна проблема для всіх людей в історії. І ось один із можливих варіантів вирішення цієї проблеми: попри те, що ми недосконалі, треба ставитися до самого себе, як до людини, яку цінуєш попри все на світі.
«Ніхто не потурбується за вас краще, ніж ви самі» – така основна думка цієї глави.
Всі люди поділяються на два типи: одні прагнуть рухатися вверх, тобто зростати у всіх можливих відношеннях, інші рухаються вниз, тобто деградують. Люди другого типу не порадіють за вас і ваші успіхи; вони цинічні і вміють знецінювати досягнення інших. Тому потрібно оточувати себе людьми, яким вистачить мудрості і віри порадіти за вас, коли ви досягнули чогось хорошого, і які зможуть зупинити вас, якщо ви ступили не на ту дорогу.
Справжні друзі зможуть порадіти за вас, коли у вас все вдається, і підтримати, коли все йде не так, як би того хотілося. Такі люди – на вагу золота, і це велике досягнення – оточувати себе такими людьми.
Ціляти високо, але в якості мірила використовувати самого себе. До таких висновків приходить Пітерсон в цій главі. Чому так? Ми часто порівнюємо себе з успішними людьми, але ми не знаємо всіх моментів їхньої біографії. Наприклад, рок-зірки – хочеться бути схожими на них, але при всьому їхньому успіху вони часто зловживають алкоголем чи наркотиками, ведуть безладний спосіб життя. Невже вам реально хочеться брати за приклад таку людину?
Тому Пітерсон зазначає, що ставити за ціль потрібно наступне: ставати щодня хоча б трошки кращим за себе вчорашнього. І кожен цю «крапельку» може визначити для себе самостійно. Важливо запустити цей процес, і не припиняти його жодного дня.
В цій главі Пітерсон розмірковує над дуже важливими речами. Він зводить виховання дітей до важливого моменту: не треба дозволяти дітям робити речі, які можуть вивести вас із себе. Інакше це може закінчитися погано для них і для вас; вони отримають непомірне покарання, а ви дізнаєтеся про себе, яке ви чудовисько, адже діти зробили щось не те в самий непідходящий момент. А в кожної людини трапляються ці непідходящі моменти в житті.
Злість – одна з найсильніших емоцій. Вона може зруйнувати життя, якщо вчасно не зупинитися і не задуматись: «А чому я відчуваю злість? А чи правильно я чиню, звинувачуючи інших у своїх проблемах?» На місце цих «інших» можна підставити кого завгодно: правителів і диктаторів, близьких людей чи начальника на роботі.
Але це – деструктивний шлях. Пітерсон пропонує конструктивний варіант виходу з проблеми: якщо відчуваєте злість до всього світу, якщо страждаєте у власному житті, то приділіть час цій проблемі і наведіть у житті порядок. Приділіть цьому стільки часу, скільки потрібно; а також не робіть речей, які не варто робити, не говоріть того, чого не варто говорити. І якість життя покращиться – покращиться внаслідок ваших дій і вашого мислення, а не від втручання якихось магічних сил.
Головний принцип, який можна сформулювати в цій главі – робіть те, що можете зробити. Це може привести до одного чудового результату: ви знайдете своє призначення, свій шлях, адже кожен з нас має своє призначення в житті, тільки не всі можуть його віднайти.
Якщо робити те, що важливо для вас – яким би важким цей шлях не здавався – ви позбавитеся від багатьох зайвих речей. Наприклад, перестанете вишукувати слабкості в інших людях, чи дорікати світу за те, як він несправедливо влаштований. Знайти себе в цьому житті, і слідувати своєму призначенню – це і є те найважливіше, що ми можемо зробити для себе.
Брехня множить хаос у світі. Тому в нашому світі стільки хаосу і невизначеності.
Щоб зменшити кількість проблем у своєму житті, Пітерсон зазначає: перестаньте обманювати. І кажіть правду. Це може бути нелегко, але ви спробуйте. Бути чесним із собою, бути чесним з іншими людьми – це означає привнести трохи світла в наш світ, адже великі злодіяння проти людства починалися саме так: починалися з маленької брехні.
Ця істина цікаво проілюстрована у серіалі «Велика маленька брехня», де з маленького обману маленької дівчинки розкручується ланцюжок карколомних подій, який в результаті призводить до загибелі одного із героїв серіалу. А все почалося з брехні маленької дівчинки, яка вказала зовсім не на того хлопчика, який залишив їй синці на шиї.
Люди можуть багато розповісти про себе, якщо навчитися їх слухати. Але вміти слухати не кожен зуміє. І важлива вимога, щоб навчитися слухати – це сміливість почути те, що можуть розповісти інші люди. І якщо навчитися саме слухати людей, а не одразу оцінювати сказане ними і старатися чим швидше відповісти, люди розкажуть багато незвичних і цікавих речей.
Тобто думка, яку намагається донести автор в цій главі, наступна: навчіться уважно слухати і не перебивати. І тоді ви зможете почути з вуст співрозмовника не тільки цікаві, а й важливі для себе речі.
Недомовки руйнують життя. І це не просто слова, це жахаюча реальність. З вами бувало таке, коли постійні недомовки призводили до непоправної катастрофи? А все так і буває в кінцевому результаті. Щоб уникнути багато проблем у житті, Пітерсон радить бути чесним і точним у своїх висловлюваннях. Скільки відносин між людьми можна було б врятувати одним цим простим і відвертим правилом – бути чесними з собою і з іншою людиною.
Пригадайте себе в дитинстві. Ви любили гратися в небезпечні ігри, чи не так? Іноді діти такі речі виробляють, що це викликає щирий подив – як вони залишаються при цьому живими і неушкодженими? Навіть катання на скейті загрожує життю, бо при невдалому падінні можна не лише зламати ногу чи руку, а й на все життя залишитися інвалідом. А то й гірше.
Тоді ж чому діти люблять гратися в небезпечні ігри? Це дозволяє їм вчитися ризикувати і здобувати майстерність в складних заняттях. А хлопчикам такі ігри дають можливість направляти свою агресію в конструктивне русло, що потім допоможе в дорослому житті. Тому не відволікайте дітей, коли вони катаються на скейті чи грають футбол.
Це жартівливе правило передбачає важливу річ: вчитися помічати і радіти тим дрібничкам, які є в кожного в житті. Попри кризу в житті, попри те, що все може валитися з рук, потрібно вміти помічати речі, які можуть підтримати ваш дух. Це дозволить пережити навіть найважчі часи. Не відключати увагу і помічати прекрасне – ось що радить Пітерсон в цій главі. Тому, коли ви зустріли кицьку на вулиці – погладьте її і потіштеся тому, що вона йде до ваших рук.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».