Рутина, що завжди стає певною частиною робочої атмосфери, не лише може перетворити роботу у нудне зайняття але й може стати причиною скоєння помилок. Статистика каже, що саме професіонали, які не встигли «зібратися», виконуючи одну й ту саму роботу протягом тривалого часу, здатні наражатися на появу різних помилок в ній.

Середньостатистичний робочий день в офісі – одна з найбільш рутинних робіт, й тому поява із часом ризиків скоєння помилок зростає тут у рази.

Помилки бувають різними, але коли мова йде про серйозні промахи, людина, що їх скоїла постає перед дилемою: намагатися виправити те, що наробила або швидко приховати наслідки власної діяльності. Проте, зважаючи не серйозність помилок, як й швидкі «рятувальні дії», так й робота над знищенням слідів вашого «злочину» не стане правильним рішенням у такий ситуації.

Найбільш природньою та такою, яку сприйматимуть ваші колеги, стане поведінка коли ви продемонструєте, що признаєте помилку та шкодуєте про її скоєння, одночасно, зберігаючи впевненість в собі та власних силах виправити її. Насправді, порада, як й сама ситуація доволі складна, тож пропонуємо декілька порад, як владнати ситуацію, якщо ви припустилися помилки під час роботи.

Не треба розповідати про те, що сталося геть усім колегам та керівництву. Зайва увага та демонстрація шкоди може показати оточуючим, що ви зовсім розгублені та не вмієте справлятися зі складними ситуаціями. Також, надто сильна увага з вашого боку та постійні розмови про те, що ви жалкуєте, можуть почати дратувати оточення: буде здаватися, що окрім скоєної помилки ви також, продовжуєте витрачати час колег та час компанії.

Тож не слід провокувати зайвий стрес в колективі з яким працюєте та сприяти марному витраченню часу колективу.

Надто «спокійна» реакція на власні помилки, також, не є правильною поведінкою. Так ви, або продемонструєте байдужість до власноруч створеної ситуації, або будете змушені виправдовуватися «скрізь зуби», вигадуючи «слабкі відмовки» та в очах оточення, відмахуючись від проблеми та критики. Це може породити думки про те, що для вас ситуація в якої винні ви самі, взагалі не має значення. Втручання керівництва у таких ситуаціях, може призвести до звинувачення всього колективу, який стане вважати вас нещирою особою та натякати на ваші намагання просто вийти «сухим з води».

До речі, такий перебіг подій – найбільш розповсюджена ситуація, у разі коли особа реагує таким чином на скоєння помилок. Проте, це не свідчить про норму дій під час подолання таких проблем.

Також, відмахуючись від допомоги та намагаючись самостійно виправити те, що зробили, ви наражаєтеся на інший ризик: залишити проблему невирішеною або вирішеною частково, що згодом, може суттєво погіршити загальний стан справ та ваші відносини з колегами та керівниками.

Зазвичай, «золота середина» має стати порятунком.

Тож, якщо ви зрозуміли, що скоїли помилку, до того ж, помилку не маленьку, краще реагувати згідно наступного алгоритму.

Не треба проголошувати про те, що трапилося одразу й вголос. Краще заспокоїтися за допомогою глибоких вдихів та зрозуміти увесь обсяг проблеми, яка створилася. Треба проаналізувати можливі наслідки помилки та ті рішення, що можуть нівелювати її. Можливо, краще попередити контрагентів (якщо вони є та отримали від вас, наприклад, невірну інформацію), щоб уникнути обвинувачення у спробі приховати проблему та не наражати компанію та партнерів на нові проблеми. Тим більш, якщо вашу помилку ще можна виправити, продумайте досконально декілька рішень проблеми,яка виникла.

Треба знайти людину, яка більш за інших підходить для того, щоб доповісти їй про ситуацію та порадитися з нею щодо рішень, про які ви вже встигли подумати. Ні з ким іншим не поспішайте ділитися цими новинами, та не забутьте виказати цій людині подяку за те, що вона приділила вам час та те, що ви цінуєте її допомогу, розуміючи, що використовуєте дорогоцінний час колеги чи керівника.

Якщо вибачення – то лише один раз, не слід перетиснути розуміння співрозмовника. Потім – краще обсудити ті рішення, про які ви думали, не витрачаючи час на незрозумілі виправдування та на «посипання голови попілом».

При таких заходах, існує, навіть, ймовірність, що на вас глянуть, як на людину, яка зуміла впоратися з тиском ситуації, не боїться помилок, може нести відповідальність та щиро піклується про долю компанії-роботодавця.

Помилки під час своєї роботи робить кожен з людей. Головне – вміння самоконтролю та вміння знайти сили, щоб рухатися далі. Варіант того, як саме ви будете виходити з ситуації, яка склалася завдяки скоєнню вами помилки, може справити правильне для вас враження на оточуючих, а не навпаки - переконати колег та керівництво в тому, що ви просто нездатні вирішувати проблеми, тим більш, такі, що створили ви самі та власноруч.

Як правило, «маленьких» помилок під час роботи не буває, й кожна помилка, яка не стане проблемою зараз, може виплисти, як велика біда у майбутньому. Проте, до таких важливих помилок треба навчитися ставитися легко, але нелегковажно. Всі люди є певним «слабким фактором» робочого процесу, й це треба розуміти але не ставити це у разі пояснення того, що сталося.

До речі, відома та успішна людина Теодор Рузвельт любив казати, що «не помиляється лише той, хто нічого не робить». Також, він любив додавати, що «треба боятися не помилок, а їхнього повторення».

Часто, в колективах перед початком серйозних, команди досягають певної домовленості про те, що їх робота – є більш наміром, а не самим результатом. Це допомагає не лякатися можливих помилок членам цих команд та не намагатися їх приховувати, побоюючись за думки колег та репресії з боку керуючого складу проектів.

Колективам доводиться думка про те, що якщо була скоєна якась помилка, але при цьому в винуватої людини були цілком робочі та «добрі» наміри, то втрати, що може понести компанія є справжньою інвестицією у досвід всієї команди, яка допоможе уникати подібного у майбутньому. При такій постанові питання, члени цих колективів спокійно сприймають можливі помилки, не гають часу, не намагаються заховати їх та користуються допомогою усіх інших, щоб скоріше виправити те, що сталося повз їх власної волі.

Звичайно, результати в таких командах значно кращі. Також, відсоток повторення помилок працівниками доволі низький або взагалі відсутній.

Так чи інакше, але коли вам довелося скоїти суттєву помилку не слід поспішати із об’явою про те, що сталося. Холодна голова та тверезий розрахунок ситуації, разом із правильним вибором необхідної людини, яка допоможе у її вирішенні допоможуть швидко все виправити та не заподіяти шкоди команді та компанії, яка може відгукнутися й самій особі, що мала нещастя допустити помилку під час виконання своєї роботи.