Побоювання, що в них нічого не вийде із вдалим працевлаштуванням, виказують чимало шукачів. Серед таких людей є й ті. Хто має певний. Можливо неодноразовий негативний досвід власних сподівань та реального результату пошуків роботи, проте, є й такі шукачі, які здатні «програвати» наперед, навіть не знаючи на чому побудована така впевненість щодо гарантованої невдачі спроби.

Психологи запевняють, що наявність «страхів програшу» з будь-яких причин, насамперед й виступає головною вадою, що спричиняє очікуваний людиною результат – невдачу. Тож, зіткнувшись з такими страхами, людина має насамперед, витратити час та сили, щоб попрацювати над їх подоланням.

«Вбити страх» в собі до будь-чого – суто літературний зворот, бо у реальності, психіка людини не може остаточно позбавитися від того, що її бентежить. Проте, навчитися контролювати свої побоювання та страхи на рівні, який буде достатній для того, щоб все це не заважало досягати успіхів у поставлених цілях, цілком під силу представнику виду «homosapiens».

Як й наявність болі при важких пораненнях, яка свідчить про те, що людина, принаймні поки що, жива та не вмирає, існування переживань під час певних ситуацій – маркер того, що ви робите важливу справу, яка матиме подальший вплив на ваше життя. Погодьтеся, що у такому разі, хвилюватися за результат цілком нормально. Більш того, наявність контрольованого страху, є гарним мотиватором до того, щоб докласти більше зусиль для вирішення задачі, сконцентрувати власну увагу на необхідному, заздалегідь, витратити час на суттєву та ретельну підготовку до того, що викликає страхи. Головне, щоб ці емоції не зупиняли людину на шляху до мети, якої вона прагне та не заважали діяти так, як потребує ситуація.

Психологія поділяє основні страхи, що можуть стати причиною відмови людини, навіть від спроби діяти, щоб розібратися із роботою у власному житті та гідно працевлаштуватися, на чотири типу.

«Очі бояться, проте, руки роблять», - як що це про вашу ситуацію зі страхами, не гайте час. вам не потрібна ця стаття. В інших випадках, коли вже людина мала досвід того, що побоювання та невпевненість зупиняли її на шляху до обраної цілі, витратьте трохи часу, щоб дізнатися, чому та чого ви боїтеся, й головне – що з цим можна зробити, щоб покращити ситуацію у майбутньому.

Страх № 1: Якщо я не впораюся, що буде далі?

Хвилювання за майбутнє, та спроби не зробити гірше, щоб не наражати себе на втрату існуючого – нормальна реакція людини. Проте, навіть, якщо відповідь на таке питання «Нічого не буде», більшість з тих людей, хто має такі страхи, підсвідомо сприймають цю відповідь, як аналог порожнечі, невиправний програш, аналог відчаю та розпачу –емоціями, які ведуть до глибоких психологічних наслідків, наприклад, до остаточної втрати віри у власні сили та спроможності.

Досягти стану, коли можливо утримувати такий страх невизначеного майбутнього завдяки власним діям, можливо, поступово, у де-кілька етапів, приходячи до такого контролю.

По-перше, треба конкретно розуміти те, чого ви боїтеся та що саме викликає побоювання що ви не впораєтесь із завданням. Ретельно відповісти самому собі на конкретні запитання, починаючи з того якого результату «не буде» та в які терміни ви взагалі маєте його досягти. Максимально повна відповідь, часто стає розумінням того, що ви взагалі нічого не втрачаєте.

Наступні питання до самого себе:

• «Чому мені потрібен той результат, не досягти якого я боюся?»;
• «Чому я вважаю недосягнення цього результату поганою новиною?»;
• «Що конкретне відбудеться (які наслідки) від того, якщо я не отримую те, чого бажаю?».

Якщо, й тут відповіді цілком конкретні та зрозумілі та не знаходять ознак того, що боятися нічого, переходьте до наступних запитань.

Насамперед:

• «Що я сам по собі можу вдіяти для того, щоби запобігти невдачі?»;
• «Які конкретні протидії невдачі мені потрібні: підстрахування, допомога та підтримка інших людей, залучення додаткового потенціалу та інше?».

Остання група питань:

• «Які дії мені знадобляться у разі, якщо я дійсно не зможу впоратися та отримаю реальний негатив у результаті?»;
• «Чи здатен я сприйняти поразку та витримати те, що мені доведеться робити у разі програшу?»;
• «Які мені знадобляться ресурси, щоб пережити наслідки мого фіаско?»;
• «Чи є в мене та людина (люди), хто зможе допомогти мені у ситуації з програшом, якщо я один не впораюся?»;
• «Чи є сенс у тому самому «плані В» та чи є такий план в мене?»;
• «Чи пам’ятаю я проблеми «минулої невдачі» та як я збираюся уникати їх цього разу?».

У разі, якщо ви отримали чіткі відповіді на всі ці запитання – вам більше нічого боятися: або наслідки програшу настільки жахливі, що намагання перемогти не має сенсу навіть починати все це, або ви чітко розумієте власний алгоритм дій у разі, якщо щось «піде не туди». Контролювати страх у таких обставинах – більш просте завдання, чи не так?

Страх №2: Якщо минулих разів нічого не вийшло, чому має вийти саме зараз?

Помилки минулого – неприємна тема для спогад. Більш того, існують й такі помилки, наслідки яких, взагалі, складно пережити. Розуміння того. що такий варіант може відбуватися й у теперішній спробі налаштовує людину на страх опинитися у той ситуації. Про яку вона намагається забути ще з попереднього разу. Щоб контролювати себе та свої страхи у такому разі, знову треба ретельно розібрати ситуацію перед самим собою.

Головним тут виступає аспект наявності в людини впевненості в собі та своїх силах, яку можна й треба розвинути.

З початку створіть для себе структуровану ситуацію «минулих помилок»:

• персонажі, які задіяні в той самій ситуації;
• послідовність дій та реплік;
• що саме відбувалося.

Далі – структуруйте ті наслідки, які ви отримали внаслідок виникнення програшної ситуації:

• конкретні ваші втрати: грошові, емоційні, репутаційні чи втрата цінного часу;
• тривалість негативних наслідків: короткий термін протікання або це довготермінові наслідки;
• конкретний загальний вплив програшу на ваше життя;
• хто є ключовою особою від якої залежав той результат, який ви отримали;
• яка саме ваша відповідальність та доля провини у такому фіаско;
• існувала чи ні сама наявність можливості для вас вчинити по-іншому;
• які ресурси (влада, знання, знайомі, час) ви мали щоб вплинути на отримання бажаного результату;
• у разі наявності таких ресурсів, чому вам не вдалося їх залучити;
• висновки з минулої ситуації, які ви вже зробили для себе.

Розклавши «на полиці» все те, що відбувалося та призвело до поразки, як й ті наслідки, які вам довелося пережити, ви втрачаєте страх у вигляді чогось загального та неминучого. Взамін ви отримуєте доволі чіткий план дій, які мають не завести вас в таку саму пастку цього разу.

Страх № 3: Трансформовані захисні реакції

Відсутність тих явних страхів, про які вказано вище, при наявності неспокійного стану перед подією та думок про можливе фіаско, говорить про те, що підсвідомість людини вдалася до певних хитрощів, щоб не наражати людину на конфлікт із самим собою, проте, зробити все для того, щоб уникнути небезпечної ситуації.

Для подолання страхів, замаскованих під «розумний захист, але наперед», треба випрацювати в собі максимально позитивне мислення. Для цього існує ціла низка окремих вправ, які доволі часто можна знайти у порадах психологів. Які викладені у вільному доступі в мережі світового інтернету.

Страх № 4: Що буде далі, якщо я… впораюся?

Замаскований страх успіху, доволі часто ховається за мнимою впевненістю у неминучому фіаско. Знову підсвідомо, людина запитує себе що буде, раптом вона зможе впоратися та перемогти цю «битву». Виграна «битва» - ще не виграна «війна». Можливо, людина боїться того, що їй доведеться робити, коли бажана робота буде в неї «в кишені». Більший обєм праці, постійні стреси, відповідальність високого рівню та не лише за себе, виклики та негатив у спілкуванні з замовниками та колегами – все це може здаватися суттєвими перешкодами у майбутньому житті, яке обумовлене тим, що саме зараз ви змогли.

А, ще, можлива необхідність «бути іншою людиною» (стати пунктуальним та вдягати на роботу лише офіційні костюми замість джинсів0, аніж ви звикли бачити себе самого.

У такому випадку питання одне: «Що конкретне лякає мене у разі мого можливого успіху?». Можливо, розуміння того, що дискомфорт тугої краватки вартий гідної зарплатні, одразу й вирішить усі ваші вагання.