Токсичні люди становлять більшу проблему, ніж здається на перший погляд. Вони можуть перетворити улюблену роботу на справжнісіньке пекло. Звичайно, якщо працюють поруч з нами. В цій статті пропонуємо поміркувати над життєвими уроками, які можна отримати від спілкування з токсичними колегами.

Токсики, або бочка дьогтю в ложці меду

Токсики люблять прикидатися вельми приємними людьми, але за напускною доброзичливістю криються підколки і насмішки. Така людина так похвалить, що від невинної, здавалося б, похвали залишиться неприємний осад на душі. Знайомо, авжеж? Такий колега не порадіє щиро вашим успіхам, бо це результат «везіння», а не прикладених зусиль; якщо ж станеться щось неприємне, колега-токсик не промине нагоди поплескати по плечу з вдавано-співчутливим виразом на обличчі (я ж тобі казав!).

Насправді визначити токсичних людей в своєму оточенні нескладно. Орієнтуйтеся на такі ознаки:

• Постійно критикують і знецінюють чиїсь досягнення (а вони самі, звісно ж, все знають, все вміють і все вже пережили в цьому світі);
• Навіть у їхній підтримці та проявах емпатії відчувається фальш;
• Вміють і люблять викликати відчуття провини;
• Не вміють визнавати власні помилки, зарозумілі;
• Драматизують і створюють конфлікти на рівному місці.

Як бачимо, працювати з такими людьми пліч-о-пліч — не надто приємне заняття. Але поглянемо на це з іншої точки зору: чи можна досвід спілкування з такими персонами обернути собі на користь? Чи може стати комунікація з ними цінним, хоч і морально важким та виснажливим, тренуванням для вашого емоційного інтелекту?

Чому емоційний інтелект настільки важливий?

І справді, чому на це питання так важливо звертати увагу? А ось чому: розвинений емоційний інтелект допоможе в усіх сферах життя, бо його важливою здатністю є вміння розпізнавати, розуміти й керувати власними емоціями. І зокрема в спілкуванні з важкими людьми. А колеги-токсики є справжніми ходячими генераторами негативу, як вважаєте? Навчитися правильно реагувати на їхні випади — ось вам і челендж, і простір для розвитку власного емоційного інтелекту.

Тренуйте усвідомлене спілкування

Що означає «усвідомлене спілкування»? Це коли людина виважено підбирає слова, щоб якнайточніше донести свою думку співрозмовнику. Або щоб не образити його, якщо зайшла мова на делікатні теми. З токсичними колегами ви вчитеся проявляти вербальну обережність, вчитеся чітко й точно висловлювати свої думки. Це теж треба вміти, тобто вміти сказати так, щоб не було до чого вчепитися.

Прокачані навички усвідомленого спілкування допоможуть вам виходити з конфліктних ситуацій з найменшими втратами.

Психологічна стійкість

Ще один життєвий урок, який ми можемо винести зі спілкування з колегами-токсиками, полягає в загартовуванні психологічної стійкості. Вибір оптимальної лінії спілкування з негативно налаштованим колегою вчить протистояти стресу; людям, які навчилися взаємодіяти з токсичними колегами, легше розвинути внутрішній дзен, який допоможе лишатися незворушним навіть в найскладніших ситуаціях.

Експертність у вирішенні конфліктів

Можна по-різному реагувати в конфліктній ситуації, але найважче — втриматися від агресивної реакції у відповідь. То як уникати конфліктних ситуацій, і з легкістю пропускати повз вуха їдкі зауваження й словесні шпильки? Тримайте в голові три речі: витримка, компроміси і взаємоповага. Обравши конструктивний підхід замість емоційної реакції, ви опинитесь у виграші в будь-якому разі. Згадуйте в такі миті про взаємоповагу, щоб не опускатися до переходу на особистості. Бо таке рішення конструктивним не назвеш. І призведе воно радше до загострення конфлікту, а не до його вирішення.

Ось так можна прокачати експертність у вирішенні конфліктів, працюючи поруч з колегами-токсиками. Витримка ще знадобиться в житті, тож користайтеся моментом, прокачайте її в спілкуванні з важкими колегами.

Вчіться відмовляти

Ще один важливий життєвий урок, що вдало перегукується з попереднім — це вміння встановлювати особисті кордони. Токсичні люди люблять ставити в незручне становище нахабними проханнями чи в’їдливими зауваженнями, або ж пригадувати чийсь промах в компанії колег, щоб змусити співрозмовника червоніти і шукати виправдань у відповідь. Такі люди не посоромляться перекинути на інших свою роботу, тому їхні прохання та критичні зауваження є прекрасною можливістю навчитися встановлювати й підтримувати особисті кордони.

Ви з упевненістю скажете собі, що навчилися відмовляти колегам-токсикам, якщо відпрацюєте навичку казати НІ як спосіб захисту свого приватного простору без відчуття провини.

Поглиблюємо навички самоаналізу

Спілкування з вічно невдоволеними людьми викликає певні реакції, поведінку, дії. Чи не найгірший варіант — це жування ментальної жуйки після спілкування з токсиком («краще б так відповів, або ось так, а не так…»). Ось тут і з’являється простір можливостей, коли замість пережовування одних і тих самих думок ви звернете увагу на те, чому реагуєте саме так у цій ситуації. Та людина вже могла й забути про свої слова, сказані вам, чи не так? Тож якщо ви лишаєтесь на роботі з колегами-токсиками, це шанс краще зрозуміти самого себе.

Загалом навички самоаналізу і саморефлексії є важливою ознакою розвиненого інтелекту. Як би дивно це не звучало, спілкування з токсиками може допомогти вам краще зрозуміти самого себе.

Командна робота з токсиком? А це можливо?

Гаразд, можна витягнути максимум користі з негативного досвіду, але чи потрібно щодня терпіти такі пекельні борошна, тобто умови праці? Командна робота з подібними колегами навряд чи можлива, бо передбачає взаємопідтримку і допомогу, емпатію і налаштованість на результат. А якщо токсичний колега більше часу тратить на роботі, щоб придумати, як допікти комусь чи висміяти, хіба можна досягнути визначних результатів з такими людьми в колективі? Навряд чи.

Гіршими за таких колег є хіба що токсичні начальники. Але тут ще гостріше постає рубом питання: чи варто працювати під керівництвом такої людини?