Токсичні звички і поведінка, що заважають професійному розвитку

Далеко не кожна людина усвідомлює, що має повторювані дії, звички, які здійснює щодня. Приміром, однаковий маршрут на роботу і з роботи, те саме морозиво на десерт чи послідовність обрізання нігтів. І все б нічого, але деякі звички ведуть до успіху, а інші — віддаляють нас від нього.

І ми говоримо не про шкідливі звички, відомі всім зі школи: алкоголь, тютюнопаління, азартні ігри. Йдеться про токсичні звички, які повільно й непомітно людському оку руйнують професійний розвиток і якість життя. Поговоримо про ставлення до самого себе і як позбуватися найпоширеніших звичок, що заважають розвиватися.

Прогрес буде? Внутрішній локус особистості

Прогрес обов’язково буде, але не налаштовуйте себе на легку й швидку перемогу. Доведеться докласти зусиль, причому докладати їх щодня. Вам щодня доведеться буквально змушувати себе щось робити/не робити, брати під контроль думки, бороти докучливий перфекціонізм і фокусувати увагу на внутрішньому локусі особистості.

Цікаве поняття, розберемо його докладніше. Загалом розрізняють зовнішній і внутрішній локуси особистості. Зовнішній локус — це коли людина відчуває, що зовнішні обставини мають контроль над її існуванням і подіями її життя. Такі люди схильні до проживання безпорадних і безсилих станів, так званий менталітет жертви. Орієнтація локусу назовні означає, що вони звинуватять у невдачах людей чи долю, але не власні вчинки, промахи, недогляд і прорахунки.

Внутрішній локус особистості є повною протилежністю зовнішньому. Ці люди беруть відповідальність за своє життя на себе, а це означає, що успіхи й невдачі приписуються собі. Інтернали, їх ще так називають, загалом успішніші в усіх сферах життя, краще будують стосунки, бережуть здоров’я і розвиваються кар’єрно й не тільки.

Фактори, які впливають на формування внутрішнього локусу особистості

Завдання полягає в тому, щоб перейти із зовнішнього локусу на внутрішній. Етап раннього дитинства і виховання пропустимо, бо неможливо повернутися в минуле і змінити там певні події. Можна змінити лише ставлення до них, але й це вже великий успіх з точки зору психоаналізу.

Так, змінити локус контролю в дорослому віці це складно. Але немає нічого неможливого, якщо сильно чогось захотіти. Хоч виховання й грає визначальну роль в його формуванні, але певні фактори, на які можна вплинути, все ж є. Розглянемо їх детальніше.

Як не дивно, релігійність і забобонність. Звичайно, релігія — це приватна справа кожної людини. Але так трапляється, що віра у вищі сили чи забобонність веде до перекладання відповідальності за життя на зовнішні обставини чи події. Легше звинуватити невдалий астрологічний прогноз на щодень чи неприхильність вищих сил, ніж визнати власні помилки.

Певні риси характеру. Буває так, що людина з сильним характером і сильною життєвою енергією народжується в неблагополучній родині. Вирватися з обіймів задушливого дитинства і емоційно холодних батьків важко, та немає, повторимо, нічого неможливого. Наполеглива праця над характером і формуванням нових звичок здатна повернути життєві обставини іншим боком.

Доленосні події. Переломні моменти в житті бувають щасливими чи трагічними. Так чи інакше, вони впливають на долю, а ставлення до них визначає подальше життя людини.

Оточення і культура. Оточення, як і культура, теж впливає на локус контролю особистості. Порівняємо індивідуалізм Заходу (Європа, США, Канада) і колективістську культуру Сходу (Китай і країни Азії). Перші демонструють внутрішній локус контролю, вважаючи себе господарями власної долі. Східні цивілізації більше тяжіють до зовнішнього локусу особистості, коли верховний правитель і еліта на місцях визначають долю своїх підданих.

Токсичні звички і внутрішній локус особистості

Почніть пропрацьовувати трьох «ворогів» особистого зростання, які заважають вашому розвитку. Це прокрастинація, перфекціонізм і звичка порівнювати себе з іншими. Як давати раду цим ментально-психологічним шкідникам?

Прокрастинація

Зволікання з виконанням важливих завдань заколисує ілюзією, що час є, його достатньо, все встигнеться і зробиться… але не зараз, в майбутньому. Прокрастинація підриває продуктивність і самооцінку, тож приділіть значну увагу викорінюванню цього шкідника.

Як його викорінювати? По-перше, навчіться дробити об’ємні завдання на дрібніші. Невеликі завдання психологічно легше виконати, прокрастинація їх «не любить». По-друге, опануйте таймер Pomodoro, про який ми писали в цьому матеріалі. По-третє, візьміть за звичку визначати головне завдання дня і починати робочий день саме з нього. І рівень тривоги зменшите, і прокрастинація менше турбуватиме.

Перфекціонізм

Ця токсична звичка бути ідеальним у всьому зруйнувала чимало успішних проєктів. Бо з перфекціонізмом як виходить: або нескінченно довго працюєте над проєктом, все щось поліпшуєте і покращуєте, а відчуття завершеності і кінцевого результату так і приходить. Або інша крайність, коли взагалі не беретеся за роботу, бо немає відчуття, що зробите ідеально. А не потрібно ідеально, ось у чому річ! Зробіть добре, зробіть відповідально і з увагою до того, що робите. Цього більш ніж достатньо.

Порівнювати себе з іншими

Замикає нашу трійцю токсичних звичок ще одна хибна установка, здатна добряче попсувати життя. І справді, порівнювання себе з іншими ні до чого доброго не призводить. У сусіда, як відомо, трава зеленіша і паркан вищий. І навіть якщо ви збудуєте ще вищий і гарніший паркан, у когось обов’язково найдеться ще вищий і гарніший. І так — до безкінечності.

Що з цим робити? Зосередьтеся на своїх цілях і прогресі. Випишіть на папір досягнення, які ви маєте і яким можна позаздрити, але про які мало хто знає. Привчайте себе помічати навіть дрібні досягнення, це вже підніматиме вам самооцінку. А якщо відчуваєте, що соцмережі з їхнім глянцевим «успішним успіхом» викликають роздратованість, зменшіть споживання дратівливого контенту. Знову ж таки, зосередьтеся на цілях і прагненнях, щоб не витрачати енергію впусту, а пускати її на справді вартісні справи.