Що війна, що трагічні події з Туреччини та Сирії демонструють, наскільки тендітним може виявитися світ, який ще вчора видавався захищеним і надійним. Здавалося, людство вже адаптувалося до постпандемічних змін, аж тут українцям було кинуто новий виклик, в сотні разів жахливіший за пандемію коронавірусу.

Цілком природно, що в новому, 2023 році, більшість українців відчувають біль і тривогу, а невизначеність і втрата орієнтирів й узагалі стали для багатьох наших співгромадян незмінними супутниками. Як бути готовими до таких викликів у майбутньому, зберігаючи при цьому власну продуктивність на прийнятному, якщо не на високому, рівні? Спробуємо розібратися?

Знову і знову нащупуйте точки опори

Так, це може бути важко і непросто, і вас може переслідувати невдача за невдачею. Як можна говорити про якісь там точки опори, якщо в країні війна? Але давайте поміркуємо ось над чим. Так, війна – це страшно і боляче, це розруха і погіршення життя; для когось це втрата роботи чи житла, а для когось і життя. Але поряд з цими страшними речами, які надзвичайно важко проживати, знаходиться місце для любові і людяності, прийняття і доброти.

Так про які точки опори йдеться? Це може бути що завгодно, і чим їх більше, тим краще. Ваша улюблена справа, робота, яка приносить гроші, сім’я, діти, близька людина, друзі і навіть перегляд нового серіалу чи стріму по вечорах. Що завгодно. Ви нікому не зробите краще, якщо перестанете дивитися фільми, блогерів або читати книги, мотивуючи це тим, що у наших військових на фронті немає такої можливості. У них немає, у вас є, тож користуйтесь можливістю.

Перестати відкладати все «на завтра»

Ну ось, приміром, ви роками збираєтеся вивчити англійську. Починаєте щось там вчити, освоюєте граматику і дивитеся серіали з субтитрами деякий час, а потім полишаєте ці чудові заняття на невизначений термін. Так от, своїми відкладаннями «на завтра» ми відсовуємо важливу подію настільки далеко в майбутнє, що й самі часто не усвідомлюємо цього. Вам відомий вислів «немає нічого постійнішого, ніж тимчасове»? Цей вислів варто було б доповнити так: «Немає нічого постійнішого, ніж тимчасове, і нічого найбільш віддаленого, ніж наше завтра». Ну, якось так.

Потужний землетрус у Туреччині та Сирії позбавив завтрашнього дня багатьох людей, які й гадки не мали, що станеться щось жахливе. Так само і ми не можемо сказати, що чекає на нас завтра. Тому годі відкладати все «на потім»! І не лише справи та цілі, а й зустрічі з дорогими людьми, і дорогі речі з поміткою «на потім, на свято».

Розвивайте емоційний інтелект

Щоб зібрати себе докупи, вам знадобиться усвідомленість та емпатія. А це вже більше про складові емоційного інтелекту. Наш портал Jobs.ua багато писав на цю тему в часи пандемії. Сподіваємося, ці знання стали вам у нагоді.

Також потрібно зберігати уважність, вміти концентруватися па поточних завданнях, зберігати фокус і критичне мислення. Усі ці речі в комплексі здатні вберегти психіку і життя від руйнівних впливів невизначеного майбутнього.

Тривога і продуктивність – який тут зв’язок?

Щоденна тривога виснажує наші психологічні ресурси. В результаті не залишається сил на щось інше, навіть на повсякденну діяльність. А що вже там казати про високі цілі, мегапродуктивність і все, що з нею пов’язано. Адже в світі, в якому іноді просто трясе від тривоги, страху, безсилля та безпорадності – продуктивність відходить на задній план.

Втрачати продуктивність – це нормально?

Звісно, це нормально. На жаль, мало кому вдасться мчати з великою швидкостю серед усього цього божевілля, яке коїться щодня в світі. Дві основні причини виникнення тривоги, а значить і продуктивності – страх майбутнього і невідомість.

Що буде далі? Чи будемо ми? Чи буду я і мої рідні? Чи має сенс усе те, що я роблю і звик робити раніше? – ці та інші питання здатні запросто загнати нас у стан бездіяльності. Але наш мозок влаштований так, що він не може перебувати в стані бездіяльності. В моменти перепочинку – так, коли відключаємося за переглядом серіалу чи комп’ютерною грою; але значну частину дня, якщо ми нічого не робимо, вся енергія мозку йтиме на те, щоб знову і знову якось усе пояснити і розкласти по поличках. На ці безкінечні думання, підсилені страхом і тривогою, витрачається колосальна кількість зусиль. І в результаті нервова система виснажується, і це повторюється щодня. Замкнуте коло, з якого, проте, все-таки можна вирватися.

Якщо проігнорувати появу тривожних симптомів, наш мозок спробує долати перешкоди так, як він уміє. Тобто через отримання швидкого задоволення. А таких швидких способів вистачає – переїдання, алкоголь, нікотин, комп’ютерні ігри тощо. Так формують шкідливі звички та залежності, від яких позбутися хоч і важко, але все ж реально.

То як повернути втрачену продуктивність?

Проявляйте любов і доброту

І передусім – до себе. Адже складно бути добрим і люблячим до інших людей, навіть найрідніших, коли світ, здається, зійшов з розуму. Але без любові і доброти до самого себе це буде важко зробити й по відношенню до інших людей. Згадаємо хоча б героя роману Фредріка Бакмана, старого сварливого чоловіка на ім’я Уве. Коли в нього в другій частині історії стало більше доброти – і все завдяки новим сусідам – він і сам почав змінюватися, чи не так?

Досліджуйте себе: хто я і що я?

Розвинута здатність до саморефлексії, до усвідомлення своїх вдій і вчинків – а, значить, і до їхньої подальшої корекції – відрізняє психологічно сильних людей від слабших. Не дивуйтеся, якщо відкриєте про себе безліч неприємних речей. Ну наприклад, важко змусити підвестися з ліжка вранці, щоб привести себе в порядок і взятися за щоденну рутину. Яка, на вашу думку, не має жодного сенсу. Або контроль гніву, коли хочеться накричати на дружину чи чоловіка за пролиту каву чи розбиту тарілку.

Але якщо ваша робота, як і щоденна рутина, дозволяє відволікатися від поганих новин, та ще й приносить при цьому гроші – вона вже має сенс. Якщо ви змогли втримати гнів під контролем, а викричалися десь на свіжому повітрі, а не в обличчя чоловіку чи дружині – ви вже спромоглися на неабияку річ. Рефлексуючи над цими та іншими речами, ви по-новому поглянете на ваші цінності, обов’язки та власне «Я».

Відстежуйте думки, візуалізуйте цілі

Важливо не давати поганим думкам вдосталь часу, щоб вони не поглинули розум цілком і повністю. Переключайтеся на позитивніші думки, візуалізуйте найближчі цілі і намагайтеся відшукувати щось хороше в кожному дні. Прожили ще один день? Чудово. Багато людей завтра вже не прокинуться. Швидше виконали робоче завдання? Як добре, чи не так? Маєте трохи більше часу на самого себе, на прогулянку, на саморефлексію і відпочинок.

Шукаємо позитив, де тільки можна. Інакше зараз ніяк.

І не забуваємо, що ми, люди, крихкі насправді створіння. Не треба вимагати від себе неможливого тут і зараз. Візуалізуйте свої цілі щодня – вранці перед пробудженням і ввечері перед сном. І тоді мозок поступово вибудує найкращий спосіб, як їх досягнути. Розбивайте великі цілі на невеликі кроки. Це дуже важливо. Спробуйте задля експерименту заковтнути великий шматок їжі… хоча ні, краще не пробуйте. Можна вдавитися.

Так і з об’ємними цілями – подрібніть їх на невеликі кроки. Виконуйте їх щодня, бо виконання навіть простого плану знижує рівень тривожності і дає відчуття контролю бодай над чимось.

Допомога інших людей

Подумайте і серйозно зважте всі «за» і «проти», чи не потрібна вам допомога інших людей. Фахівців своєї справи, психологів чи психотерапевтів. Зараз не той час, щоб соромитися своїх слабкостей. Війна, тривалі відключення світла та всі інші проблеми – це колосальний стрес, потужний тиск на психіку. Тому так важливо віднайти нові якорі, які триматимуть вас і вашу працездатність на певному рівні.

І віра, звісно. Віра в себе та своїх людей, віра в те, що наша країна вистоїть. Пам’ятаємо про це, віримо в краще і робимо все по максимуму, щоб це «краще» швидше настало.