Менеджери компаній готові всіма силами утримувати працівників, які представляють для них довгострокову цінність. Такому працівнику не потрібно переживати за своє робоче місце; а коли він захоче піти, керівництво компанії запропонує підвищення зарплати та інші бонуси, аби залишився. Хочете бути таким працівником? Тоді давайте поміркуємо, як підвищити власну цінність для компанії. І для початку розберемо деякі питання.
Щоб збагнути, наскільки цінними ви можете бути для компанії, в якій працюєте, пропонуємо вам поміркувати над наступними питаннями. Не поспішайте одразу давати відповідь, помізкуйте над ними кілька днів у післяробочі години або ж на вихідних. Таким питанням потрібно дати трохи часу, щоб «викристалізувались» потрібні відповіді.
Перше питання звучатиме так: «А мені взагалі подобається те, чим я займаюся?»
Без чесної відповіді на це питання немає сенсу переходити до наступних. Бо якщо ви з якоїсь причини не любите те, чим займаєтеся, то як ви можете принести користь компанії, в якій працюєте? У вас не буде на це ні сил, ні бажання. Такий працівник не може бути цінним для будь-якої компанії.
Якщо ви ствердно відповідаєте на це питання – чудово, переходимо до наступного. Якщо ж відповідь на це питання негативна – зверніть увагу на інші сфери діяльності, поспілкуйтеся з кар’єрним консультантом, знайомим коучем, ментором чи ейчаром, щоб краще зрозуміти, чим ви по-справжньому хочете займатися.
Друге питання звучить так: «Що цінного я можу дати компанії, в якій працюю, і як це допоможе їй зростати?»
Це питання поставте насамперед собі. Якщо ви не знаєте, що цінного можете дати компанії, іншим людям теж буде складно знайти відповідь на це питання. Проаналізуйте свою роботу, випишіть на папір список своїх щоденних обов’язків на роботі. Чим детальніший цей список, тим краще ви зможете зрозуміти, що саме створює вашу власну цінність для компанії.
Третє питання можна означити так: «Які маркери успіху ви можете виділити?»
Відповідаючи на це питання, покладайтеся на власну систему координат. Зворотний зв’язок від інших людей – це добре, але їхня оцінка не завжди буде коректною, адже домішується їхнє суб’єктивне відчуття.
І, нарешті, четверте питання. «Чи відомо про вашу цінність людям, які найняли вас на роботу? А людям, з якими ви б хотіли працювати згодом?»
Це питання дещо каверзне, адже воно апелює до вашого вміння подати себе – без помпи і надмірних ефектів, але водночас так, щоб керівництво усвідомлювало вашу цінність для компанії. Для багатьох дійсно цінних працівників це проблема – розповісти іншим людям про себе, про свої результати і досягнення. Тут і синдром самозванця промовляє, та й інші комплекси не забувають нагадати про себе. Як наслідок – такий співробітник може скромно мовчати у той час, коли інші люди на весь голос заявляють про свої досягнення. Чи можна назвати їх хвальками чи задаваками? Звичайно, ні, якщо вони дійсно щось зробили, дійсно чогось досягли – про це не повинно бути соромно говорити. А якщо відчуваєте сором, тривожність чи інші негативні відчуття, коли намагаєтеся розповісти про себе (або навіть коли просто думаєте про це) – не ображайтеся, але не завадить відвідати психотерапевта, щоб пропрацювати з ним тривожні стани і почуття невпевненості в собі. Не варто нехтувати відвідинами такого спеціаліста. Бо відкрито говорити про свою цінність – в цьому немає нічого поганого. Це нормально.
Отже, ви детально розібрали усі питання, ретельно їх проаналізували і дали на них відповіді. Що ж далі? А далі – давайте поговоримо про те, як повідати іншим людям про свою цінність.
Найчастіша причина відмовок, щоб не розповідати про себе іншим людям, тим паче на публіці, така: «Я інтроверт, мені складно говорити про себе іншим». Якщо ви вважаєте себе інтровертом, згадайте багатьох відомих осіб, які є публічно визнаними інтровертами. Це Ілон Маск, Білл Гейтс, Стівен Спілберг, та й не тільки. Ці імена знають усі люди в світі, чи не так? І поряд з тим складно повірити в те, що цим людям значно комфортніше наодинці, і що розповідати перед публікою про себе – теж випробування для них. Але ж розповідають, розумієте? Виходять на сцену і роблять цю частину своєї роботи. Вони можуть це робити, то чому ви не можете?
Давайте зазначимо ті пункти, які допоможуть вам повідати про себе. Вони справді працюють, як би це банально не звучало.
Собі – про себе. Уявіть, що перед вами – ваше керівництво, якому ви хочете розповісти про власну цінність для компанії. З чого розпочнете? Мабуть, з того, що за продукт ви створюєте, які послуги надаєте, чи не так? Які цілі перед собою ставите, яких результатів досягаєте, у які терміни це робите. Можливо, ви щось робите за межами посадової інструкції – теж розкажіть про се. Якщо є ідеї стосовно того, як допомогти вашій спільній справі рости – занотуйте їх.
Зробіть так, щоб про ваш вдалий проект дізнався ваш менеджер чи керівник. Навіть якщо ви є тим самим менеджером/менеджеркою, діліться не лише командними успіхами, а й своїми власними. Звичайно, членам команди не сподобається, якщо присвоїте їхні досягнення, але наголосити на власній ролі можна й так, щоб не образити інших. Зазначте, які ваші рішення відкрили нові можливості для проекту чи яким ризикам ви запобігли.
Говоріть на ширшу аудиторію. Привертайте до себе увагу тих, хто вам потенційно цікавий як ваш наступний менеджер. Виходьте за межі компанії, якщо не бачите підходящих кандидатур у своєму оточенні. Ви можете продемонструвати своє знання справи на LinkedIn чи інших тематичних ресурсах. Навіть на своїх сторінках у соцмережах.
Самі поміркуйте – а чому б і ні? Якщо привернете увагу потенційного роботодавця, він обов’язково поцікавиться вашими акаунтами у віртуальному світі. Хоча б для того, щоб довідатися, що ви за людина, чим цікавитеся. Та й для вас ця ситуація – великий плюс, бо потренуєтеся викладати свої думки у письмовому вигляді. Пошукайте у своєму оточенні філолога, який підкорегує ваші тексти і дасть кілька доречних порад. І починайте дружити зі словниками – в будь-якому випадку це зайвим не буде.
Зверніть увагу на наступні пункти, коли розповідатимете іншим про власну цінність. І неважливо, де це відбуватиметься – безпосередньо перед керівництвом чи на персональних сторінках у соцмережах.
До речі, титульна картинка для цієї статті обрана недаремно. Зауважили основний напис на ній? «БУДЬТЕ ВІДКРИТИМИ». Демонструйте свою відкритість світу, і водночас будьте відкриті до усього нового. Вчені на повному серйозі заявляють, що люди можуть спокійно жити до ста тридцяти років, але померти душею і розумом можна значно раніше. Якщо готові сприймати щось нове, якщо готові демонструвати відкритість своєму керівництву та оточуючим, коли це потрібно – ви у будь-якому віці представлятимете цінність для компанії.
Часті блекаути й аварійні відключення електроенергії висувають нові стандарти до енергонезалежності. Причому як власного житла, так і бізнесу. Дізнайтеся, як компаніям і співробітникам потурбуватися про безперебійну роботу під час блекаутів.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.