Портал Jobs.ua пропонує поміркувати над питанням, чому американська система освіти – одна з найкращих у світі. Навіть не так – найкраща в світі, якщо поглянути на кількість нобелівських лауреатів по окремо взятим країнам: США випереджають Британію, Німеччину, Францію, Швецію та Швейцарію разом взятих! Фантастичний показник, якщо врахувати, що перелічені країни ідуть за порядком одразу після Сполучених Штатів (2-6 місця відповідно).
Чому Сполучені Штати в плані освіти «попереду всієї планети»? Все починається з початкової школи, чи не так? Як звички дорослої людини формуються ще в дитинстві, так і в початковій школі вчителям вдається прищепити любов до науки обдарованим дітям. Бо якщо не зробити навчальний процес цікавим та різноманітним, у дітей швидко пригасає інтерес до навчання. І про яку тоді жагу до наукових відкриттів можна говорити в підлітковому віці, якби у початковій школі цьому не приділялася б посилена увага? Тому в навчальних школах США вчителі проявляють креатив на уроках, створюють лабораторії для проведення досліджень з біології, фізики, хімії.
Списування – згадаємо й про нього. В американських школах таке не вітається. А якщо говоримо про навчання в престижних університетах, подібна практика і взагалі потягне за собою несхвалення оточуючих. Ну не прийнято там списувати, це не вважається ознакою крутості. Списувати – це не круто, бо про яке отримання знать може йти мова в такому випадку? Ось вам і відповідь – принаймні, одна із – на питання, чому в США найбільше нобелівських лауреатів.
Навчаючись в американському університеті, ви не «купите» диплом за гроші. Провернути якусь хитру махінацію, щоб не вчитися, але отримати диплом на руки – в розвинутій країні першого світу така новина одразу обросте скандалом. А заплямована репутація для вчених із західного світу – це хрест на кар’єрі. А хто при здоровому глузді захоче сам собі зганьбити всю наукову кар’єру? Відповідь очевидна.
Згадаємо також про фінансування. Університети «Ліги Плюща», та й не тільки вони, фінансуються приватними фондами та інституціями. Це означає, що вони фінансово незалежні, і можуть будувати навчальний процес таким чином, як вважають за необхідне. Що досліджувати, яке обладнання купувати – це також вирішують університети. В таких умовах хочеться рости та розвиватися, чи не так?
Якщо ви дивилися серіали на зразок «Дитинство Шелдона», ви зауважите, скільки уваги приділяється в американських школах та університетах фізичній культурі. Бейсбол, американський футбол, баскетбол – для цих та інших видів спорту побудовані стадіони, кожен порядний університет має свою спортивну команду, а змагання між командами приковують увагу місцевих жителів. Потім обдаровані в спорті діти ідуть навчатися в університети, поповнюючи тамтешні команди з контактних видів спорту та й не тільки.
Зрозуміло, що наявність бейсбольної команди в школі не вплине на появу в їхніх класах майбутнього нобелівського лауреата, але йдеться про те, що велика увага приділяється гармонійному вихованню. Хто з дітей обдарований інтелектуально – має всі можливості для розумового розвитку, і для цього необов’язково відвідувати дорогі приватні школи; а хто обдарований чудовими фізичними даними – може обрати улюблений вид порту і вдосконалюватися в ньому. Так і зростають майбутні олімпійські чемпіони, а як інакше?
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?