Кранчі – це перепрацювання на робочому місці. Причому тривалі, які продовжуються сесіями по декілька тижнів, а то й місяців. І ніби для компанії такий стан справ мав би бути до душі, адже людина, яка більше працює, виконує, за логікою, більше роботи. Але чи дійсно кранчі – це настільки добре? Пропонуємо в цій публікації обговорити це питання, а також торкнутися деяких моментів, що стосуються ефективного тайм-менеджменту.
На перший погляд, кранчі – це добре. Працівники перепрацьовують, встигають зробити більше, ніж це передбачає їхній робочий план. З іншого боку, така ситуація не зможе довго продовжуватися, бо перепрацювання призводять до зростання стресу, – а стрес, в свою чергу, призводить до втрати мотивації, професійного вигорання і до безлічі інших захворювань.
Тому кранчі навряд чи можна назвати плюсом для компанії. В короткотривалій перспективі – безумовно так, але якщо компанія планує десятиліттями залишатися на ринку і бути лідером в своїй ніші, їй потрібно подбати про кістяк усієї компанії, тобто про її колектив. Бо жодні високотехнологічні інновації не замінять професіоналізм і мотивацію звичайних людей, тих працівників, які обслуговуватимуть ці високотехнологічні «приколюхи».
Тому ейчарам слід знати, що з перепрацюваннями робити. Як їм протидіяти.
То як їм протидіяти, давайте з’ясуємо.
Одна з найголовніших причин кранчів – це подвійні стандарти компанії стосовно робочого часу. Тобто на словах декларується, що працівників боронь боже залишати після роботи, а на ділі все відбувається навпаки. А працівник, якщо він вже налаштований після 17.00 чи 18.00 год іти додому, відпочивати чи займатися якимись іншими справами, стресує і нервується. Знаємо, проходили безліч разів. А нервування ведуть до стресу, і так далі. Вже згадували про це вище, немає сенсу згадувати про це ще раз.
Тому для ейчарів важливо усвідомити, що з такими перепрацюваннями потрібно зав’язувати. Якщо очільники компанії бачать, що працівники не встигають виконувати робочі нормативи, це означає одне з двох: або ці нормативи завищені (і їх потрібно знижувати), або наймати більше людей, щоб встигати виконувати цю роботу.
Йдемо далі.
В українських компаніях чомусь не дуже прийнято влаштовувати змагання на звання «Працівника місяця». І навіть «Працівника року». А чому б і ні? Здоровий дух змагання заохочуватиме найобдарованіших, найпрацьовитіших співробітників працювати ще більше, ще краще. Звичайно, подібні змагання повинні відбуватися чесно і прозоро, без загравань зкерівництвом, підлабузництвом та іншими нездоровими речами. Бо якщо «файр плей», то файр плей. І не інакше.
Ага, і ще одна умова для таких змагань: потрібно вкладатися в робочий час, і не перепрацьовувати після роботи. Також ейчарам варто помізкувати, як заохотити працівників більше часу приділяти на роботі саме роботі, а не стороннім заняттям. Звичайно, які примусово-каральні розпорядження на кшталт заборони фейсбуку на робочих компах не повинні служити в якості заохочення до роботи. Набагато ефективніша стратегія – це позитивне заохочення, а не негативне. А як саме робити в кожному конкретному випадку – це завдання вже лягає на керівників відділів, менеджерів усіх рівнів та HR-спеціалістів. Це їхнє поле відповідальності, їхні безпосередні робочі обов’язки.
Керівникам компанії потрібно чітко усвідомити, що ставити нереалістичні завдання і терміни їхнього виконання – в тривалій перспективі не принесе бажаних наслідків. Коли люди працюють в помірному темпі, вони за декілька місяців досягнуть кращого результату, ніж якби їх пробували «заганяти», застосовуючи всеможливі види погроз і шантажу. Українським компаніям – та особливо держустановам – давно пора позбуватися такої ганебної практики.
Надійні і незалежні від керівництва компанії профсоюзи. Це теж прекрасне рішення для кожної компанії, яка хоче уникнути кранчів на робочому місці. Бо якщо один з її працівників – чи група працівників, приміром – відчуватимуть, що їх змушують перепрацьовувати, що компанія несправедливо їх експлуатує, вони можуть звернутися в профсоюз, який захистить їхні права перед роботодавцем. Якщо в компанії працівнику немає, до кого звернутися, то варіантів у нього небагато: судитися з компанією, наймаючи стороннього юриста, мовчки все терпіти, стресувати і вигорати, або перманентно конфліктувати із своїм начальством, що теж несе мало позитиву.
Але що робити, якщо трапляється протилежна ситуація? Є ж така категорія працівників, які надто залюблені в свою роботу. І які готові перепрацьовувати, бо їх дуже цікавить те, що вони роблять. В такому випадку компаніям для таких працівників потрібно провести просвітницькі семінари та лекції, чому шкідливо постійно перепрацьовувати, чому потрібно зберігати баланс між роботою та усіма іншими сферами життя.
І, звичайно, не забуваємо про ефективний тайм-менеджмент. Якщо працівники компанії вміють працювати в стані потоку, вміють виконувати робочі завдання за допомогою Помодорро чи інших подібних технік – в них по ідеї не повинно виникати жодних перепрацювань на робочому місці. На цей момент компаніям теж варто звернути увагу – тобто привчати працівників до ефективних технік тайм-менеджменту.
Бо це реально працює.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».