Від попередніх поколінь зумери відрізняються передусім посиленим прагненням до життєвого балансу, гнучкості й свободи у виборі роботи. Та чи варто сприймати на ринку праці їхню амбітність як недолік? Давайте поміркуємо над цим питанням, а ще спробуємо розвінчати міфи про їхній підхід до роботи і життя.

Одвічний конфлікт поколінь — це радше добре, ніж погано

Проблема батьків і дітей така ж вічна, як і протистояння традицій та інновацій. Старші покоління звикли виконувати роботу по-своєму, і намагаються прищепити своє бачення молодшим. Але світ змінюється, постають нові технології, професії та цілі сфери й напрямки діяльності, що раніше видавалися хіба що фантазією візіонерів і письменників-фантастів. А кому легше підлаштуватися під зміни й нові життєві виклики? Звичайно, молоді.

В наш час це зумери, тобто покоління, народжене між 1997 і 2012 роками. Мине ще кілька років, і зумери стануть найчисельнішими представниками на ринку праці. Це наштовхує на роздуми, що роботодавцям доведеться — вже доводиться, власне кажучи — рахуватися з новою реальністю. Про зумерів уже побутує чимало міфів, і найвідоміші з них — лінь і задерті до неба амбіції.

Розбираємося, чи так це насправді, і чим може бути корисний їхній підхід до роботи і life-work балансу.

Міф перший: зумери ліниві й нічого не хочуть робити

На перший погляд може видатися саме так. Та якщо копнути глибше, відкриється трохи інша картина. І полягає воно ось у чому: зумери активно переосмислюють підходи своїх батьків у ставленні до роботи. Рольова модель міленіалів, заснована на «культі продуктивності», не надто надихає молодь. Працівник, який вічно зайнятий і ніколи не відпочиває — не надто надихає покоління зумерів. Бо якщо працювати, то не за копійки. І з дотриманням life-work балансу, тобто без овертаймів до пізньої ночі та «робочих вихідних».

І в цьому справді є сенс: професійне вигорання щороку обходиться світовій економіці в мільярди доларів. Корейці чи японці, які сплять стоячи в метро чи на автобусних зупинках — не вигадки, а цілком звична в цих країнах реальність. Тому пошук зумерами life-work балансу базується на здоровому прагненні цінувати своє здоров’я і життєві цінності. А якщо роботодавець не цінує й не поважає, його завжди можна змінити. Тим паче, смартфон завжди під рукою.

Міф другий: всі гроші світу… і бажано одразу

Нові, цифрові, часи приносять свої зміни, і зумери хочуть, щоб роботодавці цінували їх за щоденну роботу, а не за багаторічну працю (спершу попрацюй кілька років, а там подивимось). Доступність онлайн професій і безмежні можливості віртуального навчання відкрили перед зумерами небачені іншими поколіннями перспективи: швидко опанувати нову професію, і вже навіть під час навчання заробляти гроші, беручи і виконуючи проєкти онлайн.

Тому й не дивно, що зумери хочуть заробляти вже, а не чекати багаторічної вислуги і стажу в трудовій книжці. Вони гостріше і прозоріше сприймають той факт, що жити треба сьогодні, і не відкладати життя на потім. А віртуальне вікно в західний світ і знання англійської мови ще більше посилило це бажання, бо зумери дивляться контент вестернів і переймають їхні цілі, амбіції, прагнення і спосіб життя (макдональдс і лавандовий раф). Ось так і виходить, що міф про жадібність зумерів до грошей пояснюється просто і очевидно: жити тут і зараз, не відкладати життя на потім, цінувати себе і щоб тебе цінували інші.

Міф третій: завищені вимоги і зазіхання на вершину

Трапляються роботодавці, яких обурюють завищені вимоги зумерів до умов роботи і бонусів, які може запропонувати їм компанія. Та чи справді молодь вимагає надто багато? Можливо, треба нарешті визнати той факт, що в молодих людей відбулася зміна життєвих пріоритетів? В порівнянні з попередниками, звісно. Зумерам хочеться впливати на процеси в компанії вже, а не чекати кілька років, поки до їхньої думки керівництво почне дослухатися. Тому сучасні запити на гнучкість у виборі роботи, робочого графіку, збереження балансу між роботою і особистим — це не капризи постміленіалів, а еволюція цінностей і потреб «цифрового» покоління.

Міф четвертий: постійні зміни роботи

Бумерів та іксів — і навіть вже міленіалів, — можна зрозуміти, коли вони прив’язуються до однієї роботи і рахують роки до пенсії. Дорослим людям важче полишити насиджену гавань і вирушити у вільне плавання ринком праці. Молодим і необтяженим сім’єю та іншими обов’язками зумерам часті зміни роботи приносять можливість розвиватися, знаходити цікаву для себе нішу і здобувати таким чином нові навички, нові знання.

І якщо попередні покоління сприймають кар’єрне сходження лінійно, зумери бачать кар’єру як поєднання різноманітних досвідів. Така опціональність збільшує їхні шанси віднайти ту саму, ідеальну, роботу. Тим паче, можливостей завдяки інтернету — безліч, треба тільки пошукати.

Зрозуміло, що їм легше покинути безперспективну роботу і знайти для себе щось привабливіше. Щось цікавіше. Щось таке, що принесе новий досвід і поповнить портфоліо цікавими проєктами.

Які ще переваги мають зумери перед міленіалами та бумерами?

Дитинство і підліткові роки зумерів припали на період бурхливого розвитку мобільних та інтернет-технологій. Це покоління дітей отримало те, чого були позбавлені всі покоління в людській історії — можливість комунікації з іншими людьми з будь-якого куточку світу, не полишаючи власну домівку. Стрімкий розвиток безпровідних технологій і «заліза» теж значно посприяв тому факту, що зумери отримали практично безграничні можливості для свого самовираження та самореалізації. І поки їхні батьки продовжували працювати на стабільних роботах в чітко окресленій зоні комфорту, молодь відкривала для себе блогерство і таргетування, інфлюенсерство і стрімінг, smm-технології.

Окрім цієї очевидної переваги зумерів перед бумерами та навіть міленіалами, є ще одна річ, на яку більше «грішать» старші покоління. Це упереджене ставлення до інших культур та народів, гіркий спадок радянщини. Тому ще однією перевагою зумерів можна назвати мультикультурність, тобто більшу відкритість і неупередженість в ставленні до інших культур, народів, націй і країн. Між іншим, важлива перевага на міжнародному ринку праці.