«Цифрові кочівники», як правило, на одному місці довго не затримуються. Відтак при кожному переїзді виникають певні проблеми. Що це за проблеми і як їм давати раду – читайте в матеріалі від Jobs.ua.
В грудні 2020-го року була опублікована стаття «Інтернет-кочівники – хто вони, ці люди майбутнього?», в якій ми коротко розповіли про це явище і зазначили список привабливих країн для проживання, на які цифровим кочівникам варто звернути увагу. Розписувати про це знову не будемо, посилання на минулорічну статтю – в попередньому реченні.
Поговоримо краще про те, з якими проблемами стикаються інтернет-кочівники в кожній новій країні, куди прилітають-прибувають для проживання, подорожей, нових вражень і, звісно, роботи.
І поводяться при цьому як зі всіма туристами: до вас чіпляються на вулиці місцеві дурисвіти, щоб «впарити» втридорога якісь дрібнички, а місцеве населення не надто прагне подружитися з вами. Для когось це не проблема, а когось такий стан речей реально напрягатиме, чи не так?
І навіть якщо ви чудово володієте англійською, не очікуйте того ж від мешканців третього світу, якщо вирішили попрацювати і ближче ознайомитися з країнами Азії, Африки чи Південної Америки. Та й у Європі, звісно, не кожен житель відповість вам англійською. Звичайно, в англомовних країнах можна забути про цю незручність, але й вартість проживання там вища в 5-6 разів від вартості проживання в Таїланді, Турції чи Індонезії (як приклад).
Як давати цьому раду? Ну якщо ви вирішили стати інтернет-кочівником, доведеться іти до кінця. Навчіться заводити нові знайомства через інтернет: приїхали в нову країну, нове місто – знайшли за допомогою того ж самого фейсбуку місцевих українців, які тут проживають. Чи стали учасниками місцевих груп, а вже через них знайомитеся з місцевими жителями.
Означає, що цифровий кочівник не зможе користуватися українськими ІТ-сервісами. Крім цього, переїзд в кожну нову країну означає, що вам доведеться купувати нову сім-карту і переналаштовувати різні сервіси. Щоб уникнути подібних незручностей, встановіть електронну сім-карту. Хоча ця послуга, на жаль, доступна поки що не у всіх куточках світу.
«Несвіжий» одяг для інтернет-кочівників – ще одна проблема, адже багато одягу з собою в подорож не візьмеш. Та й одразу після прибуття на нове місце не одразу зорієнтуєшся, де тут найближча приватна пральня і наскільки легко її розшукати. Що ж, тут можна дати тільки одну пораду – питання з пранням вирішуйте одразу після приїзду, щоб не ходити декілька днів у брудному одязі.
Будьте також готові до того, що доведеться стикатися час від часу з іншими побутовими незручностями – то важка валіза у вас, то доведеться переночувати в готелі, який не зовсім відповідає очікуванням тощо. Що ж, цифрових кочівників в певному сенсі можна назвати спартанцями сучасного світу, які на подібні незручності реагуватимуть значно спокійніше, ніж звичайні туристи.
На жаль, є такий момент. Будьте готові до того, що ваша близька людина не розділить з вами «кочовий» спосіб життя. Яке рішення тут можна запропонувати? Або ви стаєте цифровим кочівником самі і відчуваєте всі принади і недоліки такого способу життя, або ж прикладаєте усіх зусиль, щоб розшукати близьку по духу людину, яка теж, як і ви, не уявляє життя без подорожей та постійної зміни місць проживання.
А які тут ще є варіанти?..
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?