«Зоряна ніч» Ван Гога, численні соняшники та автопортрети – одні з найвпізнаваніших полотен в історії живопису. Деякі його картини є найдорожчими в історії образотворчого мистецтва (наприклад, «Портрет доктора Гаше», проданий у 1990-му році з аукціону Сотбі приватному колекціонеру за 82,5 млн. доларів). Але чи знав сам художник, що він стане культовою персоною після смерті? Навряд чи, хоча його геніальність, безперечно, підказувала йому – він творить для майбутніх поколінь.
Геніальним особистостям, на жаль, дуже часто випадає складна життєва доля. Не оминали численні негаразди самого Вінсента – більше того, вони його любили і супроводжували все життя. Йому було важко ладити з людьми, йому не вдалося створити міцну сім’ю, бо з жінками, в яких він закохувався, в нього не складалося. Знову ж таки, якби він зміг завести сім’ю з коханою жінкою і дітьми, чи зміг би він цілковито віддатися живопису і створити сотні чудових картин, виробивши свою славетну техніку і впізнаваний почерк? Напрошується очевидна відповідь: швидше за все, що ні.
Ще до того, як він остаточно вирішив стати живописцем, Ван Гог міг зробити непогану кар’єру арт-дилера. В шістнадцятирічному віці він влаштувався в гаагський філіал солідної фірми «Goupil & Cie», у якій заправляв його дядько Вінсент («дядечко Сент», як його всі називали). Він з великим ентузіазмом взявся освоювати цю професію, і з часом настільки занурився в світ живопису, що став його палким поціновувачем. Але в результаті він зненавидів професію арт-дилера, бо люди, які торгують картинами, є найгіршими ворогами мистецтва. До такого висновку прийшов Вінсент, і радикальна позиція призвела до того, що його вигнали з фірми, навіть незважаючи на протекцію дядька.
Після цього для Вінсента настає пора поневірянь, коли він продовжує шукати себе у житті. Він пробував працювати вчителем, хотів стати священиком і навіть почав вивчати Біблію, але зрештою розчарувався в цих заняттях. Так його доля привела до Парижу, у майстерню уславленого Фернана Кормона, майстра академічного живопису. Тут Вінсент осягає тонкощі образотворчого мистецтва, знайомиться з видатними художниками Анрі Тулуз-Лотреком, Полем Гогеном, Емілем Бернаром, з якими він підтримував дружні стосунки.
«Паризький період» творчості видався надзвичайно плодючим і зіграв важливу роль в становленні його як художника. Попри це, публіка не бажала сприймати його картини. Розчарований цим фактом, він покидає Париж і переселяється в невелике містечко Арль на півдні Франції.
Почався найважливіший період його життя, коли він відійшов від імпресіоністів, взявши їхні напрацювання за основу і витворивши свій характерний стиль, який мистецтвознавці пізніше назвуть «постімпресіонізмом». На півдні Франції минули останні роки його життя – надзвичайно плідні для творчості, але сповнені душевних мук і переживань, що й, зрештою, призвело до трагічного кінця.
Генії бачать те, що сховано від погляду більшості людей. Вірніше, досить часто це «геніальне» лежить на поверхні, але це потрібно вміти бачити, бачити і не відкинути в сторону через «святу і наївну простоту». Генії також повинні мати неабияку сміливість і рішучість, адже те, що вони пропонують для світу, є новим і досі небаченим. А в цьому є певний ризик, бо ніколи не знаєш, як його сприймуть інші люди. Буває так, що осмислення видатних речей приходить через десятиліття, коли творця давно немає в живих.
Ван Гог не просто малював. Він виражав своє бачення, і це є найскладнішим завданням з усіх можливих. Не підлаштовуватися під загальний світогляд, не боятися піти проти більшості і порушити усталені канони, бо так диктує серце і розум – це завдання не для слабкодухих. Через свою сміливість і безкомпромісність Ван Гог, зокрема, розплатився душевним здоров’ям. Але, перебуваючи в лікарні для душевнохворих, він створив чимало прекрасних картин, і, що найважливіше, він створив свою розкішну «Зоряну ніч».
«Зоряна ніч» Ван Гога нарівні з «Моною Лізою» Да Вінчі є найвпізнаванішою картиною в історії живопису
Багато людей вважають, що він був талановитим самоучкою. Але це не так. Ван Гог не був дилетантом у живописі. Він пройшов чудову паризьку школу Фернана Кормона, який вже був уславленим на всю Європу художником, коли Вінсент прийшов у його майстерню переймати секрети малювання. Ван Гог взагалі вважав, що талант не є обов’язковою складовою для художника. Значно важливіше – це багато і наполегливо працювати. Він так і чинив: за останні роки життя в нього випадали такі насичені періоди творчості, що він міг малювати по декілька картин в день!
Композицію і сюжети своїх картин Ван Гог ретельно продумував, і робив до них численні етюди, перш ніж почати писати власне картину. Він чудово знав, як поєднувати між собою кольори, як працювати із світлом і тінню. Саме тому його картини настільки образні, вони мовби живі. Його пейзажі, численні пшеничні поля настільки динамічні, що жодне море не зрівняється з тією енергією руху, яку відобразив у своїх «сухопутних» пейзажах Вінсент.
І хоч Ван Гог прожив так мало – всього лиш тридцять сім років, – але за своє життя він створив майже дев’ятсот полотен, і назавжди змінив обличчя живопису. Його полотна вражають своєю сміливістю та емоційним надривом, вони надихали і надихають молодих художників бути сміливими і не боятися власного самовираження. Ван Гог творив за самурайським принципом «роби, що повинен робити, і будь, що буде». Як він одного разу зазначив про свої картини: «Говорити за нас повинні наші полотна. Ми створили їх, і вони існують, і це найголовніше». Що ж, його полотна досі розповідають всім нам захоплюючі історії, і дають можливість доторкнутися до того безмежного Всесвіту, який витворила його геніальна уява і напрочуд чутлива і чуттєва душа.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?