«Зоряна ніч» Ван Гога, численні соняшники та автопортрети – одні з найвпізнаваніших полотен в історії живопису. Деякі його картини є найдорожчими в історії образотворчого мистецтва (наприклад, «Портрет доктора Гаше», проданий у 1990-му році з аукціону Сотбі приватному колекціонеру за 82,5 млн. доларів). Але чи знав сам художник, що він стане культовою персоною після смерті? Навряд чи, хоча його геніальність, безперечно, підказувала йому – він творить для майбутніх поколінь.

Кілька штрихів до життєвого шляху Ван Гога

Геніальним особистостям, на жаль, дуже часто випадає складна життєва доля. Не оминали численні негаразди самого Вінсента – більше того, вони його любили і супроводжували все життя. Йому було важко ладити з людьми, йому не вдалося створити міцну сім’ю, бо з жінками, в яких він закохувався, в нього не складалося. Знову ж таки, якби він зміг завести сім’ю з коханою жінкою і дітьми, чи зміг би він цілковито віддатися живопису і створити сотні чудових картин, виробивши свою славетну техніку і впізнаваний почерк? Напрошується очевидна відповідь: швидше за все, що ні.

Ще до того, як він остаточно вирішив стати живописцем, Ван Гог міг зробити непогану кар’єру арт-дилера. В шістнадцятирічному віці він влаштувався в гаагський філіал солідної фірми «Goupil & Cie», у якій заправляв його дядько Вінсент («дядечко Сент», як його всі називали). Він з великим ентузіазмом взявся освоювати цю професію, і з часом настільки занурився в світ живопису, що став його палким поціновувачем. Але в результаті він зненавидів професію арт-дилера, бо люди, які торгують картинами, є найгіршими ворогами мистецтва. До такого висновку прийшов Вінсент, і радикальна позиція призвела до того, що його вигнали з фірми, навіть незважаючи на протекцію дядька.

Після цього для Вінсента настає пора поневірянь, коли він продовжує шукати себе у житті. Він пробував працювати вчителем, хотів стати священиком і навіть почав вивчати Біблію, але зрештою розчарувався в цих заняттях. Так його доля привела до Парижу, у майстерню уславленого Фернана Кормона, майстра академічного живопису. Тут Вінсент осягає тонкощі образотворчого мистецтва, знайомиться з видатними художниками Анрі Тулуз-Лотреком, Полем Гогеном, Емілем Бернаром, з якими він підтримував дружні стосунки.

«Паризький період» творчості видався надзвичайно плодючим і зіграв важливу роль в становленні його як художника. Попри це, публіка не бажала сприймати його картини. Розчарований цим фактом, він покидає Париж і переселяється в невелике містечко Арль на півдні Франції.

Почався найважливіший період його життя, коли він відійшов від імпресіоністів, взявши їхні напрацювання за основу і витворивши свій характерний стиль, який мистецтвознавці пізніше назвуть «постімпресіонізмом». На півдні Франції минули останні роки його життя – надзвичайно плідні для творчості, але сповнені душевних мук і переживань, що й, зрештою, призвело до трагічного кінця.

В чому полягає його геніальність?

Генії бачать те, що сховано від погляду більшості людей. Вірніше, досить часто це «геніальне» лежить на поверхні, але це потрібно вміти бачити, бачити і не відкинути в сторону через «святу і наївну простоту». Генії також повинні мати неабияку сміливість і рішучість, адже те, що вони пропонують для світу, є новим і досі небаченим. А в цьому є певний ризик, бо ніколи не знаєш, як його сприймуть інші люди. Буває так, що осмислення видатних речей приходить через десятиліття, коли творця давно немає в живих.

Ван Гог не просто малював. Він виражав своє бачення, і це є найскладнішим завданням з усіх можливих. Не підлаштовуватися під загальний світогляд, не боятися піти проти більшості і порушити усталені канони, бо так диктує серце і розум – це завдання не для слабкодухих. Через свою сміливість і безкомпромісність Ван Гог, зокрема, розплатився душевним здоров’ям. Але, перебуваючи в лікарні для душевнохворих, він створив чимало прекрасних картин, і, що найважливіше, він створив свою розкішну «Зоряну ніч».

«Зоряна ніч» Ван Гога нарівні з «Моною Лізою» Да Вінчі є найвпізнаванішою картиною в історії живопису

Чи був Ван Гог самоучкою?

Багато людей вважають, що він був талановитим самоучкою. Але це не так. Ван Гог не був дилетантом у живописі. Він пройшов чудову паризьку школу Фернана Кормона, який вже був уславленим на всю Європу художником, коли Вінсент прийшов у його майстерню переймати секрети малювання. Ван Гог взагалі вважав, що талант не є обов’язковою складовою для художника. Значно важливіше – це багато і наполегливо працювати. Він так і чинив: за останні роки життя в нього випадали такі насичені періоди творчості, що він міг малювати по декілька картин в день!

Композицію і сюжети своїх картин Ван Гог ретельно продумував, і робив до них численні етюди, перш ніж почати писати власне картину. Він чудово знав, як поєднувати між собою кольори, як працювати із світлом і тінню. Саме тому його картини настільки образні, вони мовби живі. Його пейзажі, численні пшеничні поля настільки динамічні, що жодне море не зрівняється з тією енергією руху, яку відобразив у своїх «сухопутних» пейзажах Вінсент.

І хоч Ван Гог прожив так мало – всього лиш тридцять сім років, – але за своє життя він створив майже дев’ятсот полотен, і назавжди змінив обличчя живопису. Його полотна вражають своєю сміливістю та емоційним надривом, вони надихали і надихають молодих художників бути сміливими і не боятися власного самовираження. Ван Гог творив за самурайським принципом «роби, що повинен робити, і будь, що буде». Як він одного разу зазначив про свої картини: «Говорити за нас повинні наші полотна. Ми створили їх, і вони існують, і це найголовніше». Що ж, його полотна досі розповідають всім нам захоплюючі історії, і дають можливість доторкнутися до того безмежного Всесвіту, який витворила його геніальна уява і напрочуд чутлива і чуттєва душа.