Криза – це брак розвитку, хіба не так? Коли людина відчуває, що, можливо, все й робить правильно (принаймні, так видається), але в реальності стає помітно, що кар’єра заштопорилась на одному місці, що ніщо не радує, нових вражень немає або вони не приносять відчуття внутрішнього комфорту. Це відчуття – надзвичайно важливе, бо воно означає, що все в житті йде згідно з наміченим планом. А якщо ні? Як подолати кар’єрну кризу? Давайте разом поміркуємо, як усвідомити це і які реальні кроки потрібно зробити в цьому напрямку, щоб навчитися долати подібні кризи з найменшою шкодою для свого благополуччя.

Криза – це перехідний період в житті?

«Хто я і для чого мені це все?», «Хто я і для чого все це роблю?», «Який сенс повинно мати моє життя, моя кар’єра?». Якщо в житті і в кар’єрному розвитку все гаразд, подібні питання минають стороною. Коли не все гаразд, на поверхню свідомості спливають дуже незручні питання (декілька з них ми перелічили вище). Ці питання певною мірою небезпечні, бо з них може розпочатися затяжна криза в житті, яка призведе до тривожних і нав’язливих станів, депресії і тотального розчарування у всіх і всьому. Це дуже серйозно насправді, бо одна криза здатна потягнути за собою ще одну, і ще одну – одна гірша за іншу. Як снігова куля, яка, зрушивши одного разу зі схилу, буде тільки набирати швидкості, маси та сили.

Криза символізує, що ви досягли певного життєвого етапу, коли настав час озирнутися назад і запитати себе: «Навіщо я тут і що залишу після себе?». Усвідомлення того, що нічого видатного не зроблено, посилюється успішними прикладами зіркових осіб з Тік-Току та Інстаграму, всіма цими списками наймолодших в світі мільйонерів, «тридцять до тридцяти» і так далі. Складно тут не відчути власну неповноцінність, чи не так?

Що цікаво, психологи стверджують, що кризові періоди в кар’єрі збігаються з віковими кризами. Це криза двадцятилітніх і криза середнього віку. Криза двадцятилітніх пов’язана з пошуком професії і вибором життєвого шляху, криза середнього віку – це переосмислення прожитого життя, коли відбувається тотальна переоцінка цінностей, власних бажань, зробленого і незробленого за цей час. Подолати цю кризу, кризу середнього віку, означає навчитися відпускати нездійсненне, натомість вибудувати плани як здійснити те, що ще можна встигнути зробити.

Що робити, коли відчуваєте застій у кар’єрі?

Давайте визначимося, що треба робити в цей період, а що не варто робити, щоб не ускладнити і без того складну ситуацію.

Подушка безпеки

Коли усе допече, голову обсідають категоричні думки: полишити роботу, переїхати в інше місто, країну і так далі. Гаразд, а фінансову подушку підготували? Якщо людина – авантюрист за вдачею, то навряд чи. Тому не поспішайте діяти настільки категорично. Для таких маневрів знадобляться грошові накопичення, яких повинно вистачити як мінімум на три-чотири місяці. В іншому разі доведеться сподіватись на допомогу близьких людей.

Ризики такого рішення очевидні: звільнення в «нікуди» може завершитися повним провалом. В результаті тільки погіршите собі ситуацію, бо доведеться хапатися за будь-яку роботу. Про роботу мрії знову доведеться забути на певний час, і проблеми, спричинені кризою в кар’єрі, тільки поглибляться. Також зважайте на те, що зміна професії на початках не приноситиме омріяний рівень доходу. До того ж, зміна професії – це завжди додатковий стрес, і до цього потрібно підійти готовим як морально, так і матеріально.

Влаштуйте собі «випробувальний термін»

Якщо через кризу в кар’єрі плануєте звільнятися, влаштуйте собі своєрідний «випробувальний термін». Два-три місяці буде достатньо, щоб спробувати нові можливості, на які ви раніше, можливо, не звертали увагу. Можна також взяти кілька тижнів відпустки на роботі, щоб краще розібратися в собі і, зокрема, в цьому питанні.

За яких умов ви готові залишитися?

Ретельно обміркуйте це питання з усіх сторін. Тільки дайте на нього чесну відповідь: хочете більшу зарплату, соліднішу посаду і т.д. Складіть список того, що не влаштовує вас на теперішній роботі. Поговоріть з начальством про те, що вас не влаштовує і що можна з цим зробити.

Рішення про звільнення: не приймайте зопалу

Навіть якщо під час відпустки або одразу після неї неприємні емоції вляглися, все ж таки не поспішайте зопалу приймати це рішення. Можливо, згодом пошкодуєте і захочете повернутися назад. Таких працівників, до речі, називають «бумерангами» (з порадами, як з комфортом повернутися на попереднє місце роботи, можете ознайомитися тут).

Так чому не потрібно зопалу приймати це рішення? Хоча б тому, що це може бути пастка. Емоційна пастка, так, бо в такому піднесеному стані може видаватися, що світ прихильно до вас налаштований, а життя налагодиться автоматично. На жаль, не одна людина втрапила в полон таких ілюзій. Так що робити, запитаєте ви? Дайте ідеї визріти, а на це знадобиться час. А поки розвивайте улюблені хобі, відвідайте навчальні курси, які давно вас цікавили, але не знаходилося часу і мотивації на них.

Можливо, доведеться внести зміни в щоденний розпорядок, щоб встигати більше. Визначте, що найбільше для вас зараз в пріоритеті, а другорядні справи поставте в режим очікування. І нехай вас не засмучує той факт, що на пошук цікавої роботи можуть витратитись роки. Якби ж ми всі мали точні інструкції, що робити із цим життям, еге ж? На жаль, такої інструкції не має жодна людина в світі.

Поспілкуйтеся з оточенням

Ваші друзі і просто добрі знайомі, далекі і близькі родичі – у яких сферах діяльності вони працюють? Це ще один вартий уваги крок – поспілкуватися з представниками різних професій. Можливо, вас щось настільки «зачепить», що ви, не гаючи часу, візьметесь опановувати нове для вас заняття. А ще близькі люди розкажуть вам про підводні камені своєї професії (а про це не кожна людина може чесно розповісти).

Візьміть правильний фокус

Отже, ви поспілкувалися з оточенням і вирішили, що хочете спробувати себе в конкретній професії. Наступний крок – тотально в це вкластися: освоїти вступний курс, знайти ментора, пройти декілька співбесід. Якщо не розсіювати фокус на несуттєве, ви збережете ресурс для нестандартних рішень. Підключайте знайомства, не соромтеся попросити про допомогу. Можливо, навіть доведеться зробити крок навмання, щоб не залишатися в тривожному стані очікування. Можливо, не вгадаєте з першого разу, але не потрібно сприймати це як поразку. Продовжуйте рухатись в означеному напрямку – тільки так зможете вийти із кризової ситуації.

Не шукайте винних

Звинувачувати себе у тому, що обрали не зовсім правильну професію – це дієвий спосіб загнати себе ще глибше в стресовий стан. Дехто звинувачує професію чи батьків, які вмовили обрати спеціальність не до душі. Не допускайтесь цієї помилки: не звинувачуйте професію, батьків чи себе. Важливо прийти до усвідомлення, що наш світ настільки динамічний, що завжди можна перевчитися на когось іншого. Але для цього потрібен час, енергія і бажання. Якщо шукатимете винних, згаєте ці безцінні речі впусту.

Підтримка

В таких кризових ситуаціях підтримка близьких людей особливо важлива. Дехто навіть звертається до психотерапевта, щоб упоратися з кризою в кар’єрі. Але найдосвідченіший психолог не дасть того, що дасть вам підтримка люблячих людей. А якщо хтось і взагалі пропонує допомогу – не відмовляйте з гордості, що самі у всьому розберетеся і дасте раду. Це прекрасно, якщо на світі знаходяться люди, які готові вам безкорисливо допомогти – порадою або навіть фінансово.

Підіб’ємо підсумки

1. Кризи неминучі в житті кожної людини (можливо, за окремими винятками). Отже, якщо хочете подолати кар’єрну кризу, поставтеся до цього по-філософськи: якщо кризи неминучі, я можу знайти спосіб використати цю ситуацію собі на благо, відкрити для себе нові можливості.
2. Не поспішайте із звільненням – для початку сім разів відмірте, перш ніж «різати» остаточно.
3. Візьміть паузу для того, щоб краще прислухатися до себе. Паузи потрібні, щоб перевести подих і збагнути, як зробити так, щоб потім не довелося шкодувати про зопалу прийняте рішення.
4. Порадьтеся з людьми, думці яких довіряєте. Можливо, ви почуєте неоціненну пораду, яка визначить ваші подальші кроки.
5. Пам’ятайте, що вагатися між кількома рішеннями і навіть тривожитися – нормально. Але не дозволяйте собі займатися самокопанням і страждати через це, щоб не поглиблювати кризу.