Криза – це брак розвитку, хіба не так? Коли людина відчуває, що, можливо, все й робить правильно (принаймні, так видається), але в реальності стає помітно, що кар’єра заштопорилась на одному місці, що ніщо не радує, нових вражень немає або вони не приносять відчуття внутрішнього комфорту. Це відчуття – надзвичайно важливе, бо воно означає, що все в житті йде згідно з наміченим планом. А якщо ні? Як подолати кар’єрну кризу? Давайте разом поміркуємо, як усвідомити це і які реальні кроки потрібно зробити в цьому напрямку, щоб навчитися долати подібні кризи з найменшою шкодою для свого благополуччя.
«Хто я і для чого мені це все?», «Хто я і для чого все це роблю?», «Який сенс повинно мати моє життя, моя кар’єра?». Якщо в житті і в кар’єрному розвитку все гаразд, подібні питання минають стороною. Коли не все гаразд, на поверхню свідомості спливають дуже незручні питання (декілька з них ми перелічили вище). Ці питання певною мірою небезпечні, бо з них може розпочатися затяжна криза в житті, яка призведе до тривожних і нав’язливих станів, депресії і тотального розчарування у всіх і всьому. Це дуже серйозно насправді, бо одна криза здатна потягнути за собою ще одну, і ще одну – одна гірша за іншу. Як снігова куля, яка, зрушивши одного разу зі схилу, буде тільки набирати швидкості, маси та сили.
Криза символізує, що ви досягли певного життєвого етапу, коли настав час озирнутися назад і запитати себе: «Навіщо я тут і що залишу після себе?». Усвідомлення того, що нічого видатного не зроблено, посилюється успішними прикладами зіркових осіб з Тік-Току та Інстаграму, всіма цими списками наймолодших в світі мільйонерів, «тридцять до тридцяти» і так далі. Складно тут не відчути власну неповноцінність, чи не так?
Що цікаво, психологи стверджують, що кризові періоди в кар’єрі збігаються з віковими кризами. Це криза двадцятилітніх і криза середнього віку. Криза двадцятилітніх пов’язана з пошуком професії і вибором життєвого шляху, криза середнього віку – це переосмислення прожитого життя, коли відбувається тотальна переоцінка цінностей, власних бажань, зробленого і незробленого за цей час. Подолати цю кризу, кризу середнього віку, означає навчитися відпускати нездійсненне, натомість вибудувати плани як здійснити те, що ще можна встигнути зробити.
Давайте визначимося, що треба робити в цей період, а що не варто робити, щоб не ускладнити і без того складну ситуацію.
Коли усе допече, голову обсідають категоричні думки: полишити роботу, переїхати в інше місто, країну і так далі. Гаразд, а фінансову подушку підготували? Якщо людина – авантюрист за вдачею, то навряд чи. Тому не поспішайте діяти настільки категорично. Для таких маневрів знадобляться грошові накопичення, яких повинно вистачити як мінімум на три-чотири місяці. В іншому разі доведеться сподіватись на допомогу близьких людей.
Ризики такого рішення очевидні: звільнення в «нікуди» може завершитися повним провалом. В результаті тільки погіршите собі ситуацію, бо доведеться хапатися за будь-яку роботу. Про роботу мрії знову доведеться забути на певний час, і проблеми, спричинені кризою в кар’єрі, тільки поглибляться. Також зважайте на те, що зміна професії на початках не приноситиме омріяний рівень доходу. До того ж, зміна професії – це завжди додатковий стрес, і до цього потрібно підійти готовим як морально, так і матеріально.
Якщо через кризу в кар’єрі плануєте звільнятися, влаштуйте собі своєрідний «випробувальний термін». Два-три місяці буде достатньо, щоб спробувати нові можливості, на які ви раніше, можливо, не звертали увагу. Можна також взяти кілька тижнів відпустки на роботі, щоб краще розібратися в собі і, зокрема, в цьому питанні.
Ретельно обміркуйте це питання з усіх сторін. Тільки дайте на нього чесну відповідь: хочете більшу зарплату, соліднішу посаду і т.д. Складіть список того, що не влаштовує вас на теперішній роботі. Поговоріть з начальством про те, що вас не влаштовує і що можна з цим зробити.
Навіть якщо під час відпустки або одразу після неї неприємні емоції вляглися, все ж таки не поспішайте зопалу приймати це рішення. Можливо, згодом пошкодуєте і захочете повернутися назад. Таких працівників, до речі, називають «бумерангами» (з порадами, як з комфортом повернутися на попереднє місце роботи, можете ознайомитися тут).
Так чому не потрібно зопалу приймати це рішення? Хоча б тому, що це може бути пастка. Емоційна пастка, так, бо в такому піднесеному стані може видаватися, що світ прихильно до вас налаштований, а життя налагодиться автоматично. На жаль, не одна людина втрапила в полон таких ілюзій. Так що робити, запитаєте ви? Дайте ідеї визріти, а на це знадобиться час. А поки розвивайте улюблені хобі, відвідайте навчальні курси, які давно вас цікавили, але не знаходилося часу і мотивації на них.
Можливо, доведеться внести зміни в щоденний розпорядок, щоб встигати більше. Визначте, що найбільше для вас зараз в пріоритеті, а другорядні справи поставте в режим очікування. І нехай вас не засмучує той факт, що на пошук цікавої роботи можуть витратитись роки. Якби ж ми всі мали точні інструкції, що робити із цим життям, еге ж? На жаль, такої інструкції не має жодна людина в світі.
Ваші друзі і просто добрі знайомі, далекі і близькі родичі – у яких сферах діяльності вони працюють? Це ще один вартий уваги крок – поспілкуватися з представниками різних професій. Можливо, вас щось настільки «зачепить», що ви, не гаючи часу, візьметесь опановувати нове для вас заняття. А ще близькі люди розкажуть вам про підводні камені своєї професії (а про це не кожна людина може чесно розповісти).
Отже, ви поспілкувалися з оточенням і вирішили, що хочете спробувати себе в конкретній професії. Наступний крок – тотально в це вкластися: освоїти вступний курс, знайти ментора, пройти декілька співбесід. Якщо не розсіювати фокус на несуттєве, ви збережете ресурс для нестандартних рішень. Підключайте знайомства, не соромтеся попросити про допомогу. Можливо, навіть доведеться зробити крок навмання, щоб не залишатися в тривожному стані очікування. Можливо, не вгадаєте з першого разу, але не потрібно сприймати це як поразку. Продовжуйте рухатись в означеному напрямку – тільки так зможете вийти із кризової ситуації.
Звинувачувати себе у тому, що обрали не зовсім правильну професію – це дієвий спосіб загнати себе ще глибше в стресовий стан. Дехто звинувачує професію чи батьків, які вмовили обрати спеціальність не до душі. Не допускайтесь цієї помилки: не звинувачуйте професію, батьків чи себе. Важливо прийти до усвідомлення, що наш світ настільки динамічний, що завжди можна перевчитися на когось іншого. Але для цього потрібен час, енергія і бажання. Якщо шукатимете винних, згаєте ці безцінні речі впусту.
В таких кризових ситуаціях підтримка близьких людей особливо важлива. Дехто навіть звертається до психотерапевта, щоб упоратися з кризою в кар’єрі. Але найдосвідченіший психолог не дасть того, що дасть вам підтримка люблячих людей. А якщо хтось і взагалі пропонує допомогу – не відмовляйте з гордості, що самі у всьому розберетеся і дасте раду. Це прекрасно, якщо на світі знаходяться люди, які готові вам безкорисливо допомогти – порадою або навіть фінансово.
Кандидати не люблять виконувати тестові завдання, факт. Цьому є цілком логічне пояснення: банально витрачений час. Якщо не візьмуть на роботу, цей час буде змарновано. Тож давайте розберемося, тестові завдання це все-таки перевірка здібностей чи безкоштовна праця на недобросовісного роботодавця?
Дорогі партнери, колеги, друзі!
Щиро вітаємо вас із Різдвом Христовим та Новим роком!
Шановні клієнти!
Напередодні нового року пропонуємо знижки на період з 23 грудня по 31 січня.
Так склалося, що в процесі найму більше прийнято звертати увагу на вміння і сильні сторони кандидата. Професійні досягнення і досвід — це чудово, але рекрутер не може знати апріорі, якою людиною є кандидат перед ним. Нижче спробуємо з’ясувати, які риси кандидата мають насторожити рекрутера.
Токсичні люди становлять більшу проблему, ніж здається на перший погляд. Вони можуть перетворити улюблену роботу на справжнісіньке пекло. Звичайно, якщо працюють поруч з нами. В цій статті пропонуємо поміркувати над життєвими уроками, які можна отримати від спілкування з токсичними колегами.