Питання щодо вибору професії, а згодом і навчального закладу, частіше постають перед батьками ніж перед дітьми. Чому працювати треба починати якомога раніше. Чому батькам краще не тиснути на дітей, і як допомогти визначитися їм зі справою життя, спробуємо проаналізувати ці питання і знайти відповіді у HR-фахівців.
Уявіть, якщо б вам в 16, 17 років сказали: ти можеш спокійно, без перешкод подорожувати по світу, а гроші, яких вистачало б на життя, заробляти віддалено. Чи ви відмовилися б? Чи пішли б працювати в офіс або на фабрику, виконуючи нудну роботу по 8-9 годин та час від часу вислуховуючи претензії від керівництва? Мабуть, ні! Насправді це питання стосувалося батьків. Сучасне покоління молоді зовсім інше, вони адаптують світ під себе. Технології теж міняють світ, тому зараз є безліч віддаленої роботи, за яку непогано платять. І це чудово!
Світ швидко змінюється, а професії, які зовсім недавно були затребувані, втрачають свої позиції. Батьки завжди хочуть для своїх дітей найкращого, спираючись на свій досвід, таким чином лише гальмуючи їх розвиток. Так вважають HR-фахівці і радять розглядати професії не ті, що нині затребувані чи були затребувані три-шість років тому, а виходити з потреб майбутнього. Оскільки у найближчому часі зовсім нові професії займатимуть перші позиції.
На думку багатьох HR-фахівців, перш за все це все, що якимось чином пов’язано з робототехнікою, IT та програмуванням, штучним інтелектом, інноваціями в медицині. Це загальні напрямки, а професії можуть бути різні. До речі, переглянути актуальні на сьогодні вакансії в IT, WEB можна тут.
І психологи, і HR-фахівці радять це робити з 10 років. Головне завдання батьків – до 12 років показати дитині різноманітні професії. Для цього сьогодні є безліч можливостей: гуртки, міні «експерементаріуми», онлайн-освіта, музеї. Дитині треба якомога більше дізнатися, спробувати, для цього віку потрібна широта. Не треба сварити, якщо вона починає щось і кидає. Якщо не заважати, то приблизно в 12 років діти визначають для себе 2-3 цікавих, улюблених напрямки. Це, звичайно ж, не професія, а лише напрямки: мені подобається малювати, мені цікаві комп’ютерні ігри, математика.
З 12 до 16 років, як стверджують психологи, – це вік протесту, коли батьки вже не головний авторитет для свого чада. Тому, головне завдання батьків – знайти людину, яка стане таким авторитетом і прикладом. Деякі захоплювалися математикою, тому що в школі був класний вчитель з математики. Друзі, знайомі, захоплені професією, всілякі гуртки – дитині треба знайти авторитет, який «потягне» її далі в професію. Згодом підліток вже розуміє чого він хоче. Далі йому треба допомогти з вибором навчального закладу та іншими ресурсами.
Набувати досвід треба не тоді, коли ти закінчуєш ВНЗ, а набагато раніше. HR-фахівці рекомендують починати потроху працювати вже на третьому-четвертому курсі. Деякі навчальні заклади надають таку можливість і спокійно ставляться до того, що студенти підробляють. А от на першому курсі краще не поспішати з роботою, в цей період завдання інше – навчитися здобувати знання: що можна пропускати, що ні, що важливо, набрати базу даних.
На старших курсах можна сміливо починати працювати, і бажано за спеціальністю, а не заради грошей. Тому дуже важливо вибирати такий виш, де працюють викладачі спеціалісти-практики (з реального бізнесу). Так радять всі HR-и. Адже студентам пропонуються стажування, написання спільних дипломних робіт чи виконання спільних проектів. За результатами яких ці ж викладачі можуть запропонувати працевлаштування після закінчення навчального закладу.
У кожного з нас є схильність до тої чи іншої професії, що ще з дитинства починає проявляти себе зацікавленістю чи здібностями до чогось. Пам’ятаймо про це!
Так склалося, що в процесі найму більше прийнято звертати увагу на вміння і сильні сторони кандидата. Професійні досягнення і досвід — це чудово, але рекрутер не може знати апріорі, якою людиною є кандидат перед ним. Нижче спробуємо з’ясувати, які риси кандидата мають насторожити рекрутера.
Токсичні люди становлять більшу проблему, ніж здається на перший погляд. Вони можуть перетворити улюблену роботу на справжнісіньке пекло. Звичайно, якщо працюють поруч з нами. В цій статті пропонуємо поміркувати над життєвими уроками, які можна отримати від спілкування з токсичними колегами.
Окрім того, як і що ми говоримо, важливу роль у спілкуванні відіграють міміка, рухи руками, постановка тіла. Але, на жаль, ми часто забуваємо про це, та й особливого значення не надаємо. А даремно. Від того, як ми поводимося на співбесіді, переговорах, ділових зустрічах, може залежати наша кар'єра.
Від попередніх поколінь зумери відрізняються передусім посиленим прагненням до життєвого балансу, гнучкості й свободи у виборі роботи. Та чи варто сприймати на ринку праці їхню амбітність як недолік? Давайте поміркуємо над цим питанням, а ще спробуємо розвінчати міфи про їхній підхід до роботи і життя.
Часті блекаути й аварійні відключення електроенергії висувають нові стандарти до енергонезалежності. Причому як власного житла, так і бізнесу. Дізнайтеся, як компаніям і співробітникам потурбуватися про безперебійну роботу під час блекаутів.