Конфлікти та непорозуміння трапляються навіть в ідеальних командах. Банальна логіка підказує нам, що конфлікти потрібно гасити швидко, якщо вже не вдалося їх уникнути. Та чи насправді це так? Давайте з’ясуємо це, а також розглянемо три кроки до розв’язання конфліктів у команді.
Чимало людей вважають, що конфліктів на робочому місці слід уникати. В сучасному світі неконфліктність прийнято вважати ознакою зрілої особистості. Можливо, саме через це багато людей сприймають конфлікти як щось неправильне і недоцільне.
Але не треба плутати між собою конфлікт і сварку. От сварки на роботі – та ще й такі, щоб чули всі працівники, від охоронця компанії і до начальства – це справді геть недоречна на робочому місці затія. Але конфлікти насправді – зовсім інша справа.
Деякі люди плутають ці два поняття, тому й намагаються уникати конфлікти з усіх сил. Причин тут декілька – небажання зіткнутися із зустрічними звинуваченнями в свій бік, перекладання відповідальності або прояви агресії від колеги. Можливо, для когось це стане відкриттям, але конфлікти передусім – це один із видів соціальної комунікації, коли внаслідок непорозуміння чи незгоди з позицією іншого люди обстоюють протилежні погляди або думки. На відміну від сварки, конфлікт передбачає обмін конструктивними аргументами, а не емоціями, як це відбувається під час сварки.
З цього випливає, що конфлікти в команді – цілком нормальна ситуація. І уникати їх не потрібно. Конфлікт допомагає досягти компромісу і розв’язати проблему. То які кроки ми можемо здійснити, якщо у вашій команді назрів конфлікт?
Це означає визнати наявність конфлікту перед самим собою. Чесно скажіть собі, що у вас назрів конфлікт із конкретним колегою. Чи, можливо, з групою колег (адже таке теж трапляється). Цей момент прийняття є надзвичайно важливим, адже ви засвідчуєте реальність цього конфлікту. І засвідчуєте його учасників – себе та інших людей.
Під впливом внутрішнього негативу раціональна реакція на конфлікт досить часто поступається виплеску емоцій. Тоді лунають фрази-звинувачення на кшталт: «Він не вміє слухати», «Вона думає лише про себе», «Навіщо мені щось доводити йому, все й так ясно».
І якщо ви розумієте, що всередині вас вирує «емоційний шторм», найважливіше завдання в цю мить – привести себе в стан емоційної рівноваги. Простіше кажучи, охолонути. Комусь легше це зробити, комусь – набагато важче. Адже ми, хочемо того чи ні, в робочій обстановці реагуємо на конфлікти так само, як звикли робити в житті.
Тому найважливіше завдання – почекати, поки вляжуться емоції. А тоді проаналізувати конфлікт за допомогою низки запитань.
Перш за все запитайте себе, наскільки довго триває цей конфлікт. І що ви зробили для його вирішення. Може виявитися, що конфлікт з колегою триває вже доволі довго – кілька місяців, чи навіть рік. І якщо ви хочете вирішити конфліктну ситуацію, з вашим опонентом доведеться говорити. Бо лише так можна отримати відповідь на наступне питання.
Ваш опонент визнає наявність конфлікту, чи ні? Якщо відповідь «Ні» на це питання, конфліктна ситуація між вами опиняється в «підвішеному» стані. Якщо бодай одна зі сторін не визнає наявність конфлікту, про який конструктив можна далі говорити? Таку ситуацію можна вирішити лише тоді, коли опонент визнає наявність «гострих кутів» між вами. Обмінявшись взаємними претензіями, можна шукати компроміс.
Пошукайте відповідь ще на одне питання: що призвело до появи конфлікту? Будь-яка конфліктна ситуація має початок. Приміром, колега не виконав ваше прохання, не вийшов на зв’язок, коли це було критично важливо для проєкту, вкрав вашу ідею тощо. Спробуйте пригадати, коли саме у взаємовідносинах з вашим колегою виникло тертя. Це і є відправна точка конфлікту.
Ще одне важливе питання – що вас штовхає в обійми конфлікту? Всі люди різні, і кожного тригерить щось своє. Можливо, вас дратує тон колеги, певні фрази чи недолугі жарти – словом, має бути щось, що призводить до появи невдоволення чи роздратування. Яке рішення можна запропонувати на цьому етапі? Випишіть свої тригери, зафіксуйте їх наочно. Тільки так ви зможете спокійніше зреагувати на них наступного разу. І коли ви почуєте тригерну фразу («Тобі здалося», «Я вважаю інакше» тощо) ви пригадаєте свій «тригерний» список і вам буде легше перемкнутися на щось приємне. А не одразу зреагувати. Зробіть наступне – порахуйте подумки до трьох (чи до десяти), видихніть і займіться чимось приємним: напишіть близькій людині, приготуйте каву, почитайте кілька сторінок улюбленої книги. Цей підхід дуже ефективний, бо він не дозволить «викинути» вас із робочого режиму на пів дня. Пам’ятаємо, одна лиш фраза, сказана вашим колегою, може це зробити.
Наступне питання, яке слід з’ясувати – як ви зазвичай вирішуєте конфліктні ситуації? Волієте просто перетерпіти незручну ситуацію, свідомо ігноруєте опонента, пробуєте поговорити з керівництвом чи беретеся за пошуки нової роботи? В останньому випадку конфлікт не вирішується, людина фактично усуває себе від вирішення конфлікту. Приміром, ви з’ясували причину такої поведінки – ви звикли просто перетерпіти, бо хочете бути для всіх хорошою людиною. Або ви не можете знайти вдосталь аргументів для конструктивної бесіди з опонентом. А щоб знайти потрібні аргументи і вирішити конфлікт, потрібно насамперед домовитися із собою.
Ще одне важливе питання – які цілі лежать в основі конфлікту? Прагматичні чи гедоністичні, чи їхнє поєднання? Прагматичні цілі – це кар’єрне просування, збільшення зарплати, переведення на іншу посаду тощо. Гедоністичні – бажання бути почутим, усвідомлення власної значущості для компанії та інших колег. Щоб ефективно вирішити конфлікт, ви повинні з’ясувати, чого насправді хочете саме ви.
Так, ви можете здобути односторонню перемогу, але чи вигідно це в далекій перспективі? Будь-який конфлікт можна сприймати як протистояння між двома опонентами всередині команди, або як спільну командну боротьбу з наявною проблемою. Який варіант оберете ви?
Зрозуміло, що краще обрати другий варіант. Але в такому разі доведеться розширювати власне бачення конфлікту поглядами інших колег, їхніми міркуваннями щодо вирішення проблеми. Тільки так можна переходити до пошуків компромісу, який влаштує обидві сторони. І це чудово, тому що пошуки компромісу – це не про те, щоб «добити» опонента влучними аргументами; йдеться вже про досягнення результату, який має вплив не лише на взаємини тих, хто втягнений в конфлікт, а й на злагоджену роботу всієї команди. Відтак – і всієї компанії.
І пам’ятаємо, що результат компромісу – це не потиснути руки одне одному і фраза «будьте друзями». Реальний результат вирішеного конфлікту – наявність нового комунікативного контракту, якому погоджуються слідувати учасники конфлікту та всі зацікавлені сторони.
Запитаєте, до чого тут ці легендарні комедійні ситкоми? Якщо ви дивилися «Теорію Великого Вибуху», то не могли не помітити, як головні герої постійно конфліктують між собою – і, що важливо, як вони вирішують ці конфлікти. І робочі конфлікти, зокрема, теж.
Тож якщо прагнете відволіктися трохи від щоденних новин – сміливо приступайте до перегляду, дванадцять сезонів вистачить на всю осінь.
Ще один чудовий серіал, який можна перекласти також «Як терпіти невгамовного боса і не вступати з ним в серйозні конфлікти» – «Офіс», але його американська версія. Детальніше про серіал – в цій статті. Якщо ніколи не дивилися цей ситком, потерпіть до другого сезону, коли шоураннери повністю змінили імідж серіалу, і він став таким, яким ми його усі знаємо.
Любите поглинати інформацію в текстовому вигляді? Тоді прокачуйте свою експертність в цьому питанні, обравши книги з пропонованої нами добірки.
«Взаємодія з ворогом. Як працювати з людьми, які не викликають ні довіри, ні симпатій». Автор – Адам Кехейн, 160 ст. Видавництво «Лабораторія» випустило цю книгу ще в 2021 році. Цей бізнес-порадник можна вважати доволі непоганим стартовим майданчиком для кращого розуміння причин появи конфліктів у колективі. Дозволяє структурувати для себе способи взаємодії в колективі.
«Конфліктологія та теорія переговорів», навчальний підручник авторства Тетяни Яхно та Ірини Куревіної, 168 ст. Так, це навчальний підручник для студентів, але він містить чимало важливих тем з конфліктології: алгоритм проведення ділових переговорів, види конфліктів та способи їхнього вирішення. Крім цього, в посібнику ви знайдете перелік тем для самостійної роботи з курсу «Конфліктологія та теорія переговорів». Можливо, якась із тем надихне вас на ознайомлення з нею і її подальше вивчення.
Якщо ви дочитали статтю аж сюди, для вас – найцікавіша книга з нашої добірки, новинка видавництва «Віват».
«Мистецтво мислити системно. Розв’язання проблем від особистого до глобального масштабу». Авторка – Донелла Медовз, 304 ст. Якщо коротко про цю книгу – звільніть у собі суперсилу бачити можливості там, де всі інші побачать проблему! А якщо детальніше, цю бізнес-літературу від американської викладачки і письменниці Донелли Медовз можна вважати гарно структурованим бізнес-посібником про системний аналіз. Матеріал викладений доступною мовою, чудово підійде для не фахівців з теорії систем. Ще один плюс цієї книги – короткі тези по кожній темі наприкінці тексту.
З іншими цікавими статтями ви можете ознайомитися в рубриці Життя в колективі.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?