Як вважаєте, в чому передусім полягає місія вчителя – вкладати учням в голову певні знання, які вони з успіхом забудуть через деякий час, чи навчити дітей зацікавлюватися самим процесом навчання, отримувати задоволення від нього? Мабуть, другий варіант цікавіше звучить, чи не так?

Навіть у такий складний час, як зараз, українські вчителі можуть зацікавлювати учнів процесом навчання. То чому б нашим вчителям не переймати досвід американських колег, які вміють перетворити стандартний шкільний урок на захоплююче заняття? Давайте дізнаємося разом із Jobs.ua, які прийоми вони при цьому використовують.

Формат детективних розслідувань

Діти за замовчуванням володіють всіма необхідними для справжніх дослідників якостями. Вони допитливі, люблять досліджувати світ довкола себе та експериментувати. Вчителям варто врахувати ці моменти при плануванні уроків у форматі детективних розслідувань. Підкидайте дітям «речові докази» і підказки, щоб вони здогадувались, хто «підозрюваний». Почуваючись справжніми детективами, діти залюбки братимуть участь в «розслідуваннях гучних справ», в процесі яких матеріал засвоюватиметься значно краще.

Історія, яка зацікавлює і географія, від якої не нудить

Американські вчителі вміють зацікавлювати дітей цими предметами. Вони люблять подати історичну постать з несподіваного боку, запропонувати учням написати есе на цікаву тему, дослідити географічні особливості своєї місцевості чи штату. Навчитися цікаво викладати історію та географію, від яких не нудить – не так уже складно насправді. Чи не найважливіше, що потрібно для цього – любов вчителя до свого предмету.

Квести і вікторини

Квестові завдання будуть цікаві дітям будь-якого віку – як наймолодшим школярам, так і старшокласникам. Зрозуміло, що складність квестів при цьому буде відрізнятися. Можливо, комусь із вчителів не надто сподобається така ідея. Мовляв, розробка квестів займатиме багато часу, якого й так на все не вистачає. Але якщо вчитель – як працівник освітньої сфери – ставить на перше місце своєї професійної діяльності саме зацікавлення учнів своїм предметом, час для створення цікавих квестів знайдеться. Тим паче, не кожен урок повинен минати у такому форматі.

Пропонуйте дітям есе замість нудних і шаблонних творів

Есе – чому вони необхідні? Бо це потужна зброя проти рефератів, скачаних з інтернету, та лабораторних робіт, переписаних один в одного на перерві. Як і проти стандартних творів на тему героїв такого-то твору чи викладу біографії того чи іншого письменника. Нудно і скучно, чи не так?

І нашим вчителям не завадило б перейняти ще одну чудову звичку європейської та американської освіти – почати нарешті рахувати обсяги есе та інших творчих робіт учнів у словах. Наприклад, «сьогодні, діти, ми пишемо есе на п’ятсот-вісімсот слів, роздуми на тему…» Ну і далі вказувати вже саму тему. Звичайно, від руки писати такі есе не вийде, бо як тоді дізнатися кількість слів у ньому?

Але для сучасних дітей не є проблемою доступ до комп’ютера чи ноутбука. Принаймні, у більшості з них, хоча війна й тут внесла свої корективи.