Другое #111270

Доброго дня! Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність у цілях досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку (ст. 42, 55 Господарського кодексу, далі – ГК). Тобто підприємець сам вирішує, яким саме видом діяльності йому займатися, коли починати або припиняти таку діяльність. Державна реєстрація тимчасового припинення підприємницької діяльності не потрібна. Право громадян України на працю гарантується державою. Право на працю можна реалізувати, уклавши трудовий договір із роботодавцем – юридичною особою або підприємцем (ст. 2 КЗпП). Якщо людина зареєстрована підприємцем, це не позбавляє його права працювати за трудовим договором на підприємствах будь-якої форми власності або у підприємця. Проте статус підприємця не дозволить йому влаштуватися на державну службу, до органів місцевого самоврядування, інших державних органів (заборону встановлено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону від 07.04.11 р. № 3206-VI). Яким чином можна суміщувати роботу за наймом і підприємницьку діяльність? Укладаючи трудовий договір з роботодавцем, працівник зобов'язується виконувати певну роботу і підкорятися правилам трудового розпорядку (ст. 21 КЗпП). Режим робочого часу у нього може бути різним: п’яти- або шестиденний робочий тиждень, змінний графік роботи, повний або неповний робочий час. Зрозуміло, що в робочий час співробітник зобов'язаний знаходитися на робочому місці та виконувати свої посадові обов'язки. Навряд чи роботодавця влаштує інший розклад. Хочемо попередити: якщо людина відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, роботодавець має право накласти на неї дисциплінарне стягнення. Наприклад, оголосити догану або звільнити за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. 147 КЗпП). Заняття підприємницькою діяльністю не є поважною причиною відсутності на робочому місці в робочий час. Як же сумістити роботу за наймом і підприємництво? Є два варіанти: займатися підприємницькою діяльністю у вільний від роботи час (вечорами та у вихідні). Наприклад, електрик працює на підприємстві, а у вихідні як підприємець надає громадянам послуги з ремонту електроприладів; мати власних найманих працівників. Наприклад, бухгалтер підприємства як підприємець має дві торговельні точки (припустимо, торгує взуттям) та уклав трудові договори з найманими працівниками – продавцями. Чи зобов'язаний працівник повідомляти роботодавця про те, що він є підприємцем? Ні, не зобов'язаний. Законодавством це не передбачено. Перелік документів, які майбутній працівник повинен надати роботодавцеві, установлений ч. 2 ст. 24 КЗпП. Зокрема, це паспорт (інший документ, що посвідчує особу) і трудова книжка. Якщо робота вимагає спеціальних знань або певної кваліфікації, тоді ще документ про освіту (спеціальність або кваліфікацію). У разі потреби – медична довідка про стан здоров'я. При укладенні трудового договору роботодавцеві заборонено вимагати, щоб майбутній працівник повідомив про себе додаткові відомості, що не мають відношення до роботи, або надав документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП). Чи має право працівник-підприємець на відпустку, лікарняний та інші соціальні гарантії як найманий працівник? Так, має, оскільки є найманим працівником. Права найманих працівників на чергову, додаткову та інші види відпусток, оплату лікарняного листка, на декретну відпустку і відпустку для догляду за дитиною до 3 або 6 років установлені КЗпП і не залежать від наявності у працівника статусу підприємця. Чи має право роботодавець звільнити працівника, якщо дізнався, що той у вільний від основної роботи час займається підприємницькою діяльністю? Ні, не має права. Мало хто чим займається у вільний час. Підстави для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця передбачені ст. 40, 41, 431 КЗпП. Зазначені норми не дозволяють звільнити працівника за те, що він у вільний від роботи час займається підприємницькою діяльністю. Чи може працівник-підприємець звільнитися з постійного місця роботи за один день, якщо більше не хоче бути найманим працівником? Бажання звільнитися не є підставою для настільки швидкого звільнення. Але за наявності у працівника поважних причин роботодавець зобов'язаний звільнити працівника з постійної роботи в той строк, про який він просить (наприклад, за один день). А саме якщо підставою для звільнення є (ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП): неможливість продовжувати роботу у зв'язку з переїздом на нове місце проживання або переведенням чоловіка (дружини) на роботу до іншої місцевості; неможливість проживати в цій місцевості за станом здоров'я, що підтверджено медичним документом; вагітність, необхідність догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною-інвалідом; невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю, умов колективного або трудового договору. Те, що працівник є підприємцем, не є поважною причиною, та якщо відсутні інші поважні причини такий працівник зможе звільнитися, попередив про це роботодавця за два тижні. Отже, людина має право працювати за наймом та одночасно бути підприємцем. Вона може займатися підприємницькою діяльністю у вільний від роботи час, виконуючи необхідні операції особисто, або оформити найманих працівників. При цьому як найманий працівник вона має всі трудові права, що й інші працівники. https://uteka.ua/ua/publication/commerce-12-rabota-s-chastnym-predprinimatelyami-6-naemnyj-rabotnik-mozhet-byt-predprinimatelem