Другое #40984

нужно брать справку МСЕК, отказ в назначении пенсии и обжаловать его в суд стоит это всего 3 грн.40 коп. правда на вашей стороне ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22а-1015/07 Головуючий суддя у 1-ій Категорія статобліку - 21 інстанції - Геєць Ю.В. (справа №2а-129/07) У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Поплавського В.Ю.(доповідач) суддів - Уханенка С.А., Сафронової С.В., при секретарі - Портненко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними відмови в призначенні пенсії та рішення про відмову у призначенні пенсії, - в с т а н о в и л а: Позивачка 23 січня 2007 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача призначити пенсію за ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.11.2006 року (з моменту звернення про призначення пенсії); стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2007 року позов було задоволено. Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що суд неправильно оцінив норми чинного законодавства, в результаті чого зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має сина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворого на цукровий діабет, що підтверджується висновком МСЕК НОМЕР_1 від 30.09.1999 року. В лютому 2006 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення їй пенсії як матері інваліда з дитинства на підставі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Комісія з призначення пенсії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 30.11.2006 відмовила їй в призначенні пенсії, посилаючись на те, що до шестирічного віку інвалідність дитини не була встановлена. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно дійшов, що з таким висновком не можна погодитися, оскільки відповідач не правильно витлумачив норму закону. Так, згідно зі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії. Відповідно до розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 №183 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 за №516/9115, передбачає, що залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють I, II, III групу інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; трудове каліцтво; професійне захворювання; поранення, контузія, травма, каліцтво і таке інше. При цьому зазначений нормативно-правовий акт не встановлює зв'язок причин інвалідності з терміном, коли такі причини були встановлені відповідним закладом. Таким чином, висновок суду про те, що відповідач порушив право позивачки на призначення пенсії за ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виніс незаконне рішення №929 від 30.11.2006 про відмову в призначенні пенсії відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи відповідача про те що вони керувалися листом-роз'ясненням, тому їх дії правомірні, не можуть бути підставами для скасуванні рішення, оскільки норми закону не містять таких застережень. Крім того, відповідачем не висувалися вимоги щодо проведення повторного обстеження та встановлення причинного зв'язку хвороби неповнолітнього та часу настання цієї хвороби. З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів, - у х в а л и л а: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2009 року м. Київ Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Чумаченко Т.А., Сороки М.О., Штульмана І.В., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними відмови в призначені пенсії та рішення про відмову у призначенні пенсії, - в с т а н о в и в : У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у призначенні пенсії на підставі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як матері дитини - інваліда з дитинства та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію з часу звернення, тобто з 27 листопада 2006 року. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року, позов задоволено. В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаних судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови позивачу у призначенні пенсії суперечать вимогам п.3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції. Так, відповідно до п.3 розділу XV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. Згідно із ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачка має сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, хворого на цукровий діабет, що підтверджено висновком МСЕК № 433 від 30 вересня 1999 року. У лютому 2006 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії, як матері інваліда з дитинства на підставі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак в цьому їй було відмовлено з тих підстав, що відсутня інформація про встановлення інвалідності дитині до досягнення нею 6-річного віку. За таких обставин, судами першої і апеляційної інстанцій було зроблено правильний висновок про неправомірність дій відповідача, оскільки наведені правові норми не містять в якості обов'язкової умови для призначення такого виду пенсії встановлення дитині інвалідності до досягнення нею 6-річного віку, а тому ними прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують. За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, - у х в а л и в : Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року без змін.