Другое #42823

Суть питання в наступному. 26 грудня 2008 року, відповідно до заповіту, я отримав у спадщину від мого діда земельну ділянку розміром 9,38 га. На вказану земельну ділянку уже малися всі відповідні документи, в тому числі і державний акт з додатком про погодження та встановлення меж. При отриманні спадщини я вступив у власність, що підтверджується нотаріально посвідченим свідоцтвом про право власності на земельну ділянку, та відміткою нотаріуса на самому державному акті про зміну власника. Я вирішив зайнятися самостійним обробітком своєї земельної ділянки, щоб отримати необхідні кошти. Але до початку 2011 року я цього зробити не зміг, оскільки ще за свого життя мій дід, заключив договір про передачу земельної ділянки в оренду до ПОСП, і я не міг самостійно обробляти вказану земельну ділянку до закінчення терміну дії договору. Термін дії договору закінчився 15 березня 2010 року, але ділянка була засіяна озимою пшеницею і в ПОСП землевпорядник мені пояснив, що я не можу отримати свою ділянку до закінчення сільськогосподарського року та збору врожаю. Я змушений був погодитися. Відповідно до договору оренди ПОСП повинно було повернути мені мою земельну ділянку після закінчення терміну дії договору в належному стані. Жодних договорів оренди після закінчення цього договору я з ПОСП не укладав та не продовжував термін дії того договору, який закінчився, оскільки я мав бажання обробляти свою земельну ділянку самостійно. 5 квітня 2011 року я особисто зустрівся з директором ПОСП і для того, щоб у нас не виникало жодних суперечок, повідомив йому, що договір оренди на мою земельну ділянку я з ним заключати не буду, а буду обробляти землю самостійно і щоб він ніяких робіт на моїй земельній ділянці не проводив. При цій розмові директор зі мною погодився і я вважав, що це питання вирішене. Окрім того, щоб уникнути непорозумінь, я 12 квітня 2011 року про свої наміри повідомив директора ПОСП офіційним листом з повідомленням. Моя земельна ділянка на цей період часу ПОСП не оброблялася. Я запланував провести на своїй земельній ділянці висадку капусти. Для поновлення меж земельної ділянки мною був укладений відповідний договір з землевпорядною організацією, яка і виконала мені роботи по встановленню межових знаків та поновленню меж. Після встановлення межових знаків я попередив головного агронома, директора ПОСП і землевпорядника сільської ради, про те, що мною виконані роботи і встановлені межові знаки, якими виділена моя земельна ділянка в натурі. Після всього цього ПОСП розпочало обробіток землі на полі. Побачивши на полі працюючу техніку, я під’їхав до тракториста, який проводив культивацію поля і попередив його, щоб він не заїжджав на мою земельну ділянку, позначену межовими знаками. Тракторист мені відповів, що він уже отримав відповідні вказівки від керівництва і об’їжджає позначену ділянку. Наступного дня я приїхав з технікою проводити культивацію і побачив, що мої межові знаки знищено. Я негайно звернувся з письмовою заявою про знищення межових знаків до РВ УМВСУ. Співробітник райвідділу, який приймав у мене заяву, на моє запитання про те, що мені робити далі, оскільки я приїхав культивувати свою земельну ділянку і в мене техніка вже стоїть на полі, відповів, що їдь і культивуй. На полі я знайшов уламки і рештки від межових знаків і відповідно до них і провів культивацію своєї ділянки , вважаючи, що РВ будуть прийняті необхідні заходи по моїй заяві і мої права будуть захищені. Але вийшло зовсім інакше. РВ УМВСУ не було виконано ніяких заходів по розгляду моєї заяви і навіть не надано відповіді на мою заяву. Поки я чекав справедливого розгляду справи, ПОСП продовжило обробіток ділянки, виконало посіви на моїй ділянці і т.і. Я неодноразово звертався до РВ з приводу прийнятого рішення по моїй заяві і лише через 15 днів на мою вимогу в райвідділі мені вручили Постанову без підписів та дат, з якої я дізнався, що дії директора ПОСП законні, а я не маю жодного права на обробіток своєї земельної ділянки. Мотивація цієї Постанови була в тому, що у мене відсутній державний акт на моє ім’я. Але ж ст. 126 Земельного Кодексу України передбачає, що документом, що посвідчує право власності на земельні ділянки приватної власності, може бути як державний акт, так і цивільно-правова угода щодо відчуження землі й свідоцтво про право на спадщину і співробітники міліції при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по моїй заяві не могли про це не знати. Я вважаю, що вказана постанова мала на меті ввести мене в оману стосовно моїх законних прав власності. Тому я після отримання цієї постанови негайно звернувся до прокуратури району з заявою про скасування даної постанови, як незаконної. Вказана заява була направлена мною до прокуратури рекомендованим листом на замовлення від 8 травня 2011 року. Відповіді на свою заяву з прокуратури я не отримав. Це змусило мене знову звернутися до співробітника, який приймав рішення по моїй заяві, який повідомив мені , що відмовлено в порушенні кримінальної справи по тій причині, що розмір захопленої земельної ділянки становить менше 30 га і тут немає кримінальної відповідальності, а притягнення до адміністративної відповідальності не є в повноваженнях міліції. Мені це стало не зрозуміло, оскільки всього цього в отриманій мною постанові вказано не було. Співробітнику РВ, то він повідомив, що якщо я наполягаю, то він направить матеріал для прийняття рішення про притягнення директора ПОСП до адміністративної відповідальності в районний відділ земельних ресурсів. Він виконав свою обіцянку, оскільки через день після нашої розмови мені зателефонували з відділу Держкомзему і повідомили про те, що ними отримано з РВ матеріали по моїй заяві. З того часу пройшло понад дві неділі, жодного рішення не прийнято з невідомих для мене причин. Оскільки своїми незаконними діями директор ПОСП захопив мою земельну ділянку, а правоохоронні органи не прийняли жодних заходів по негайному відновленню моїх порушених прав, були пропущені терміни проведення мною робіт по висадці капусти, мені причинений значний прямий матеріальний збиток, та я позбавлений права і можливості отримати прибуток від своєї законної діяльності. Окрім того 20 травня 2011 року мною була направлена рекомендованим листом заява до прокуратури району про письмове роз’яснення мені причин неприйняття відповідних передбачених законом заходів, стосовного директора ПОСП. На цю заяву відповіді від прокурора я не отримав. 1 червня 2011 року я вкотре звернувся з письмовою заявою до прокурора з проханням надати мені письмову відповідь на мої попередні заяви, надіслані як РВ УМВСУ, так і до прокуратури. Відповіді на свою заяву я не отримав також, що змусило мене звернутися на особистий прийом до Прокурора 17 червня 2011 року. Але і наша особиста розмова ніякого результату не принесла. Прокурор віднісся до нашої бесіди формально і жодного рішення по даному питанню не прийняв. Він викликав директора ПОСП на особисту зустріч зі мною для з’ясування спірних питань в кабінеті у прокурора на 12-ту годину 20 червня 2011 року. Директор на цю зустріч не з’явився і мені запропонували прийти до прокуратури наступного дня. 21 червня 2011 року в службовому кабінеті прокурора району відбулася розмова між мною, директором та прокурором. Ця розмова не носила ніякого офіційного характеру. Під час розмови директор в присутності прокурора повідомив мені, що він покористується іще моєю ділянкою до завершення цього року, а потім мені її віддасть. Заперечень до директора з боку прокурора не було жодних. В усній формі прокурор району повідомив мені що ним, начебто, дано відповідні вказівки про скасування незаконної постанови РВ УМВСУ про відмову в порушенні кримінальної справи по моїй заяві від 23.04.2011 року. Це сталося через півтора місяця (!) після мого офіційного звернення до прокурора, навіть без надання мені письмової відповіді. Мене не задовольнило те, що моє звернення відкрито ігнорується, тому в цей же день, 21.06.2011 р. я направив офіційну письмову заяву прокурору району з проханням надати мені відповіді по питаннях відкритого заволодіння моєю власністю (земельною ділянкою) з боку директора ПОСП, зловживання ним своїм службовим становищем при наданні вказівок підлеглим на знищення моїх межових знаків, та обробіток ділянки, втручанню та перешкоджанню моїй підприємницькій діяльності. На цю заяву жодної відповіді з прокуратури району я також не отримав до сьогоднішнього дня, хоча в Конституції України в ст. 41 чітко вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним і держава в особі усих правоохоронних органів повинна була б захистити мене та мою власність від злочинних посягань. 30 червня 2011 року я звернувся до інспектора Держкомзему з запитанням чи виконані ними якісь дії по притягненню директора ПОСП до відповідальності в межах їх повноважень по тих матеріалах, що направлені їм для прийняття рішення РВ. Інспектор мені повідомив, що він викликав директора ПОСП для складання адмінпротоколу, але той на виклик не з’явився, і що він, як інспектор нічого не може зробити, так як директор не з’являється на його виклики. Я вважаю, що бездіяльність правоохоронних і контролюючих органів, які були зобов’язані вирішити всі питання, стосовно моєї заяви про відкрите заволодіння моїм майном та спричинення мені матеріальних збитків від 23 квітня 2011 року у встановлені законом терміни призвела до виникнення теперішньої ситуації, не захистила ні мене ні мою власність від злочинних дій з боку директора ПОСП, спричинила мені значні матеріальні збитки та завдала моральної шкоди. Наскільки я розумію охорона права власності громадян передбачена Конституцією України, як основним Законом нашої Держави, Законом України про право власності, іншими нормативно-правовими документами, тощо. Чому тоді органи державної влади, такі як міліція, відділ держкомзему, прокуратура не прийняли жодних, передбачених законодавством заходів по моїй справі і як кваліфікувати їхні дії в такому разі, та дії директора ПОСП, що відкрито заволодів моїм майном, продовжує використовувати його на даний час? Що мені робити тепер в цій ситуації і чи можу я подати позов до суду з метою компенсації втраченого прибутку? Також чи можу я позиватися до суду до державних органів, чия бездіяльність і невиконання ними своїх обов"язків призвели мене до матеріальних втрат?