Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у
господарській діяльності прав інтелектуальної
власності
1. Відносини, пов'язані з використанням у господарській
діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються
цим Кодексом та іншими законами.
2. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській
діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються
положення Цивільного кодексу України з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності
1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері
господарювання визнаються:
- винаходи та корисні моделі;
- промислові зразки;
- сорти рослин та породи тварин;
- торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
- комерційне (фірмове) найменування;
- географічне зазначення;
- комерційна таємниця;
- комп'ютерні програми;
- інші об'єкти, передбачені законом.
2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на
об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом
України.
Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу,
корисної моделі та промислового зразка
1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну
модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України
засвідчується патентом.
2. Відносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для
винахідника (винахідників) або автора (авторів) об'єктів,
зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання
патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної
власності регулюються Цивільним кодексом України та
іншими законами.
3. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового
зразка у сфері господарювання є:
- виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в
господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи
зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно
до закону;
- застосування способу, що охороняється відповідно до закону,
або пропонування його для застосування в Україні за умов,
передбачених Цивільним кодексом України;
- пропонування для продажу, запровадження в господарський
(комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з
зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом,
що охороняється відповідно до закону.
4. Суб'єктам господарювання належить право попереднього
використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за
умов, передбачених Цивільним кодексом України.
5. Володілець патенту може передавати свої права щодо
використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як
вклад у статутний фонд підприємства.
6. Правила цієї статті застосовуються також до регулювання
відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією у сфері
господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.
Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної
марки
1. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених
законом.
2. Використанням торговельної марки у сфері господарювання
визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для
яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі,
друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на
виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах,
рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з
впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський
(комерційний) обіг.
3. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим
особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його
дозволу, за винятком випадків правомірного використання
торговельної марки без його дозволу.
4. Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти
попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна
марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.
5. Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють
посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником
товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з
торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної
марки.
6. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може
бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта
господарювання.
7. У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на
торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.
Стаття 158. Правомочності щодо використання торговельної
марки, право на яку належить кільком особам
1. Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, -
це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання
підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна
марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів
господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в
інших випадках, передбачених законом.
2. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить
кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Стаття 159. Правомочності суб'єктів господарювання щодо
комерційного найменування
1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або
громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.
Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне
найменування своє прізвище або ім'я.
2. Відомості про комерційне найменування суб'єкта
господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок
ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання,
комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має
пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне
комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.
3. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене
комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно
фактично використовується ним у господарському обігу.
4. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта
господарювання є елементом його торговельної марки, то
здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і
торговельної марки.
5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на
вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і
відшкодувати завдані збитки.
Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного
зазначення
1. Право на використання географічного зазначення мають лише
суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги),
щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного
зазначення.
2. Використанням географічного зазначення суб'єктом
господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких
зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці;
застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях,
офіційних бланках, вивісках тощо.
3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку
діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з
географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі
договору.
4. Умови надання правової охорони географічного зазначення
визначаються законом.
Стаття 161. Використання назви країни походження товару
1. Вироби іноземного походження або у встановлених
законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного
виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні
містити інформацію про країну їх походження.
2. Інформація про країну походження має знаходитися у
доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що
відповідає встановленим вимогам.
3. Забороняється використання суб'єктами господарювання
напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за
змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.
4. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання
зазначених вимог відповідно до закону.
Стаття 162. Правомочності суб'єктів господарювання щодо
комерційної таємниці
1. Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної,
організаційної або іншої комерційної інформації, має право на
захист від незаконного використання цієї інформації третіми
особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у
зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає
вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець
інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується
часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.
3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію,
що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати
завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка
самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною
таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
4. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не
врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення
Цивільного кодексу України та інших законів.