Стаття 209. Неспроможність суб'єкта підприємництва
1. У разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання
встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед
іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як
через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник)
відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу
визнається неспроможним.
2. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та
задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через
застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається
банкрутством.
3. Суб'єктом банкрутства (далі - банкрутом) може бути лише
суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані
банкрутом казенні підприємства.
4. Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом
передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності
Українського народу.
Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників
1. Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти,
зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають
підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо
грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю
або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо
неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом
органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).
2. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги
одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори
(комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.
Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів
підприємництва
1. Засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник
майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень
зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його
банкрутству.
2. Власники майна державного (комунального) або приватного
підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що
виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в
межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб'єкта
можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для
погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи
зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів),
та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова
санація).
3. Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його
обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які
подали допомогу, в порядку, встановленому законом.
4. Досудова санація державних підприємств здійснюється за
рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про
Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації
державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування
погоджуються з органом, наділеним господарською компетенцією щодо
боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 212. Процедури, що застосовуються до
неплатоспроможного боржника
1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного
боржника застосовуються такі процедури:
- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
- ліквідація банкрута.
2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з
дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі
про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником
(уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в
статутний фонд допускаються лише у випадках та порядку,
передбачених законом.
Стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника
1. З метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного
боржника у процедурах, зазначених у статті 212 цього Кодексу,
використовуються майнові активи, які належать йому на підставі
речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної
власності.
2. До складу ліквідаційної маси включаються також майнові
активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного
боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.
Стаття 214. Державна політика з питань банкрутства
1. Державну політику щодо запобігання банкрутству,
забезпечення умов реалізації процедур відновлення
платоспроможності суб'єкта підприємництва або визнання його
банкрутом щодо державних підприємств та підприємств, у статутному
фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять
відсотків, а також суб'єктів підприємництва інших форм власності у
випадках, передбачених законом, здійснює орган державної влади з
питань банкрутства.
2. Орган державної влади з питань банкрутства сприяє
створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних
для реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єктів
підприємництва - боржників або визнання їх банкрутами.
Повноваження органу державної влади з питань банкрутства
визначаються законом.
3. Процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені
цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До
державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають
приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації
чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з
переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
4. У випадках, передбачених законом, не застосовуються
процедури банкрутства щодо комунальних підприємств.
5. Щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва законом
можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних
з банкрутством.
6. Відносини, пов'язані з банкрутством, учасниками яких є
іноземні кредитори, регулюються законодавством України з
урахуванням відповідних положень міжнародних договорів, згоду на
обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про
банкрутство
1. У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва -
боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші
особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог
законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство,
приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива
заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати
зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт
фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника,
суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання
банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.
3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність
суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника
майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало
істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або
інтересам кредиторів, що охороняються законом.
4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне
доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах
неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника,
що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть
за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до
закону.