Вхід на сайт
німецький соціолог, історик, економіст і юрист. В основі методології Вебера лежить розмежування досвідченого знання і цінностей; концепція "розуміння", по якій соціальна дія порозумівається через тлумачення індивідуальних мотивів. У походженні західноєвропейського капіталізму призначав вирішальну роль протестантизмові. Основні праці: "Протестантська етика і дух капіталізму", "Господарство і суспільство ". Знаходячись під сильним впливом старих і нової історичних шкіл, Вебер був супротивником утрированно індивідуалістичного підходу до розгляду економічних явищ. Це проявилося в тім , як він визначав одну з основних своїх категорій - "соціальна дія ". На думку Вебера, "соціальна дія " припускає два моменти: суб'єктивну мотивацію індивіда або групи, без якого взагалі не можна говорити про дію, і орієнтацію на інший (інших ), що він називає ще і "чеканням" і без якої дія не може розглядатися як соціальне . У той же час у методології Вебера індивідуалістичні мотиви звучать значно сильніше, ніж у "істориків", що характеризує його навчання як перехідне до неолиберализму. Так Вебер вважав , що різні форми колективів (родина , нація, держава) не є реально суб'єктами соціальної дії, оскільки лише окремі індивіди мають здатність целеполагания; виходячи з цього, він призивав не прибігати до понять колективної волі або колективної думки інакше як у метафоричному аспекті.