РИКАРДО (RІCARDO) Давид (1772-1823)

англійський економіст, найбільший представник класичної школи політичної економії. Давши аналіз економічних явищ і процесів, Рикардо сформулював серію економічних законів, що ввійшли в скарбницю політичної економії. Його основна праця - "Початку політичної економії і податкового обкладання" (1817). Рикардо слідом за Бентамом дотримував принципу утилітаризму, він вважав , що прагнення людей до індивідуальної вигоди знаходиться в гармонійній єдності з загальною вигодою, з інтересами всіх членів суспільства . Основою теоретичної системи Рикардо стало визнання закону вартості, визначення вартості витраченим на виробництво товару працею. Він зробив спробу представити всю теорію політичної економії як єдність, підлегла в кінцевому рахунку законові вартості. У теорії вартості Рикардо висував тезу про те, що "товари, що володіють корисністю, черпають свою мінову вартість із двох джерел: своєї рідкості і кількості праці, що вимагається для їхнього виробництва ". Він підкреслював, що "на стоимость товарів впливає не тільки праця, застосовуваний безпосередньо до них, але і праця , витрачена на знаряддя, інструменти і будинки , що сприяють цій праці". Ринковою ціною праці Рикардо вважав заробітну плату, що коливається навколо своєї основи - природної ціни, під якою він розумів вартість засобів існування робітника і його родини . Він указував на те, що склад засобів існування, тобто прожитковий мінімум, залежить від історичних умов, рівня розвитку, традицій і сформованих норм споживання. Рикардо показував, що земельна рента є лише симптомом багатства, а не його творцем, абсолютна родючість саме по собі не породжує неї . Він підкреслював, що присвоєння ренти відбувається через механізм цін, що вирішує значення при цьому мають відносну родючість і місцезнаходження ділянок , ступінь їхньої далекості від ринку збуту. Рикардо був першим економістом, хто відстоював спеціальну теорію міжнародної торгівлі, відособлену від теорії внутрішньої торгівлі. Основу цієї спеціальної теорії складає відносна нездатність капіталу до переміщення між країнами.