установлений законодавством нижчий рівень місячної оплати праці, що в обов'язковому порядку повинний бути виплачений кожному працівникові, що відробив цілком визначену на цей період норму робочого часу і выполнившему свої трудові обов'язки (норми праці) (ч. 1 ст.78 Кзот). Якщо працівник проробив неповний місяць, то мінімальний розмір оплати праці повинний визначатися пропорційно часу , проробленому в даному місяці. У мінімальний розмір оплати праці не включаються доплати, надбавки, а також премії й інші заохочувальні виплати, тобто зазначені виплати повинні нараховуватися на суму не менш установленого мінімального розміру оплати праці (ч. 2 ст.78 Кзот). У місцевостях, де встановлені районні коефіцієнти до заробітної плати, величина мінімального розміру оплати праці визначається з їхнім обліком . Мінімальний розмір оплати праці періодично переглядається з урахуванням росту споживчих цін. Забезпечення гарантованого законом мінімального розміру оплати праці працівників є юридичним обов'язком усіх роботодавців. Організації, фінансовані з бюджетних джерел, вводять у себе мінімальний розмір оплати праці за рахунок засобів відповідних бюджетів, інші організації роблять це в міру вишукування засобів . Мінімальний розмір оплати праці виконує кілька функцій. Насамперед це гарантія, установлена для працівника. Мінімальна оплата праці повинна забезпечити відтворення робочої сили. В умовах інфляції мінімум заробітної плати використовується також для встановлення розмірів допомога із соціального страхування і штрафів, що накладаються в адміністративному порядку.