Теорія, що сформувалася наприкінці XіX-начале XX вв., є загальновизнаним тлумаченням понять цінності (вартості) товарів і факторів виробництва на основі їх граничних полезностей і продуктивності. У літературі можна зустріти назви - "теорія граничної корисності" або "суб'єктивно-психологічна теорія", що, власне кажучи, ідентичні маржинализму. Його основними представниками є У. С. Джевонс, А. Маршалл, Дж Хикс (Англія), Л. Вальрас (Франція), К. Менгер, Е. Бем-Беверк, Ф. Визер (Австрія).
Джерело: Бункина М.К., Семенов А.М., Семенов А.М. Макроэкономика, 2003.